| Victor_Pasyk | Дата: Четвер, 08.08.2013, 23:42:23 | Повідомлення # 1 |
 Активіст
Група: Адміністратор
Повідомлень: 226
Статус: Offline
| Лекція №2
Тема. Будова та принцип роботи комп’ютера
Література
1. Зарецька І.Т. та ін. Інформатика: Підручник для 10-11 класів загально освіт. навч. У 2-х част. – К.: Форум, 2004. – 392с.: іл. Ч.1. С.32-49.
2. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ”Академвидав”, 2002. – 320с. С. 14-19.
3. В.В. Браткевич та ін. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О.І.Пушкаря. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. – 704с. С. 12-37, 44-50.
4. Клименко О.Ф., Головко Н.Р., Шарапов О.Д. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. О.Д. Шарапова. – К.: КНЕУ, 2002. – 534с. С. 8-15.
5. Глинський Я.М. Інформатика: Навч. посібник для учнів 8-11 кл. середн. шк.: У 2-х кн. – Кн. 2. Інформаційні технології. – Львів: «Деол», 2001. С. 19-34.
План
1. Функціональний склад персонального комп'ютера (ПК). Структурна схема ПК.
2. Основні пристрої ПК:
а) Процесор. Основні характеристики та функції процесора. Арифметико-логічний пристрій, пристрій управління.
б) Пам'ять ЕОМ. Внутрішня й зовнішня пам'ять комп'ютера. Оперативна пам'ять комп'ютера.
в) Звукові та відеоплати. Контролери. Адаптери. Магістраль.
3. Зовнішні запам'ятовуючі пристрої ПЕОМ. Дискові накопичу-вачі, їх основні характеристики та принципи роботи:
а) Гнучкі магнітні диски.
б) Жорсткі магнітні диски.
в) Компакт-диски, магнітооптичні диски.
4. Пристрої введення-виведення інформації:
а) Клавіатура ПК, призначення клавіш.
б) Дисплей. Типи, основні характеристики та принципи роботи дисплея.
в) Принтер. Типи й принципи роботи принтерів.
г) Сканер.
5. Пристрої для організації комп'ютерного зв'язку. Модем, види модемів та їх функції.
1. Функціональний склад персонального комп'ютера (ПК). Структурна схема ПК.
Комп'ютер — це електронна система, яка призначена для опрацювання різних видів ін-формації, що подається в цифрових кодах за наперед складеними програмами (алгоритмами).
Функціональна схема комп'ютера — це деяка абстрактна модель, яка описує сервісні можливості обчислювальної машини, що задовольняють потреби користувача для розв'язування його професійних задач. У число таких можливостей, як правило, входять:
засоби і способи подання даних (подання різних видів інформації в доступній для сприйняття користувачем формі);
засоби введення даних (в тому числі, введення даних із твердих носіїв: магніт¬них дисків і стрічок, компакт-дисків);
керування процесом обробки даних (за допомогою програмного забезпечення);
фіксація результатів обробки даних (вибір відповідного типу носія).
До основних принципів функціонування комп'ютерів відносять:
1) Магістрально-модульний принцип їх будови.
Конструктивною особливістю будови сучасних комп'ютерів є те, що вони складаються з окре¬мих модулів, кожний з яких має своє функціональне призначення. Модулі — це логічно і конструкти¬вно завершені пристрої, які виконують певні функції в обчислювальному процесі. Будова комп'ютерів на основі модульного принципу дозволяє в міру необ¬хідності підключати додаткові пристрої або робити заміну існуючих пристроїв на більш досконалі. Таким чином можна нарощувати обчислювальну потужність комп'ютерів, змінювати апаратну конфі¬гурацію системи, пристосовувати її до конкретних умов використання та потреб користувача.
Обмін даними між окремими пристроями здійснюється за допомогою ліній зв'язку, які називаються шинами. Шина — це сукупність паралельних ліній, по яких на основі спеціальних алгоритмів передається інформація від одного модуля комп'ютера до іншого за допомогою еле-ктричних сигналів. Для передачі адрес, даних та керуючих сигналів вико¬ристовуються окремі шини. Усі шини в сукупності утворюють системну магістраль. Зовнішні пристрої до системної магістралі під'єднуються паралельно. Зв'язок між центральними та зов¬нішніми пристроями організовується за допомогою двох ланок: системної магістралі та інтерфейсного блоку.
Таким чином, магістрально-модульний принцип будови комп'ютерів полягає в тому, що їх окремими апаратними складовими є модулі, обмін інформацією між якими здійснюється че¬рез системну магістраль.
2) Принцип числового кодування даних: інформація будь-якого виду в пам'яті обчис-лювальних машин подасться за допомогою числових кодів.
3) Програмний (командний) принцип керування роботою комп'ютера: всі його функціо¬нальні можливості реалізуються шляхом виконання відповідних програм.
Структурна схема ПК:
2. Основні пристрої ПК.
Персональний комп'ютер — універсальна технічна система. Його конфігурацію (склад устаткування) можна гнучко змінюва¬ти в міру необхідності. Проте існує поняття базової конфігурації, яку вважають типовою.
Базова конфігурація складається з таких пристроїв:
• системний блок;
• монітор;
• клавіатура;
• маніпулятор «мишка».
Системний блок є основним вузлом комп'ютера. У системному блоці розташовуються наступні вузли комп'ютера:
електронні схеми, які керують роботою комп'ютера (мікропроцесор, мікросхе¬ми оперативної та постійної пам'яті, інтерфейсні блоки зовнішніх пристроїв);
блок живлення;
накопичувачі на гнучких магнітних дисках (дисководи);
накопичувачі на жорстких магнітних дисках;
CD-ROM.
Крім вище перерахова¬них, у системному блоці можуть знаходитися й інші зовнішні пристрої: наприклад, модем (пристрій для організації зв'язку між комп'ютерами за допомо¬гою телефонних ліній). До сис¬темного блоку можна під'єднувати різноманітні зовнішні пристрої, розширюючи таким чином функціональні можливості комп'ютера. Підключення нового пристрою робиться за допомогою спеціального кабелю, який під’єднується до відповідного гнізда, попередньо вставленого в сис¬темний блок контролера (інтерфейсного блоку) цього пристрою.
Електронні схеми для ПК виготовляються у вигляді електронних плат. На основній (сис-темній або материнській) платі розташовуються мікропроцесор, мікросхеми пам'яті, системна магістраль та контролер клавіатури. Залежно від типу материнської плати в неї можуть бути ін-тегровані контролери і інших зовнішніх присфоїв. Інтерфейсні блоки для зовнішніх пристроїв знаходяться на окремих електронних платах, які вставляються у відповідні гнізда (слоти) материнської плати. Через ці гнізда інтерфейсні блоки під'єднуються до системної магістралі.
«Мозком» персонального комп'ютера є мікропроцесор, або центральний процесор. Його також скорочено називають ЦП, або CPU (Central Processing Unit — центральний процесорний устрій).
Мікропроцесор (МП) — це програмно-керований електронний цифровий пристрій, при-значений для обробки різної інформації, що подасться в числових кодах, і який функціонує на базі мікросхеми. Слова «програмно-керований» означають, що МП працює, виконуючи деяку програму, яка окремо зберігається в оперативній пам'яті. МП — це головна апаратна складова комп'ютера. Його характеристики:
1. Тактова частота – вказує скільки тактів здійснює мікропроцесор за 1 секунду. Вимірюється тактова частота в МГц (1МГц= 1 млн. тактів/сек.).
2. Розрядність. Характерною рисою мікропроцесорів різ¬них моделей є розрядність основних регістрів та кількісний та якісний склад системи команд (тобто перелік видів операцій, які може виконувати мікропроцесор). Так, мікропроцесори типу 8088 були 8-розрядні, 80286— 16-розрядні, 80386 і 80486 — 32-розрядні, a Pentium — 64-розрядні. Від розрядності залежить, який об'єм інформації в бітах опрацьовує мікропроцесор за одиницю часу.
Розряднісгь та тактова частота істотно впливають на продуктивність роботи ПК, оскіль¬ки чим більшою є розрядність, тим більшими порціями мікропроцесор може читати дані для обробки, а чим більшою є тактова частота, тим швидше здійснюється процес обробки даних.
3. Об'єм адресного простору. Це діапазон або множина всіх тих адрес, до яких може звернутися процесор використовуючи адресний код. Адресний код – це двійкове число, що позначає адресу комірки пам’яті, або деякого зовнішнього пристрою.
МП виконує наступні функції:
керує та координує роботу всіх інших пристроїв комп'ютера;
здійснює читання кодів команд і даних для опрацювання із основної пам'яті;
здійснює декодування команд;
виконує арифметико-логічні та інші операції, які вказуються в командах;
керує передачею даних між МП та оперативною пам'яттю, а також опрацьовує сиг¬нали, які поступають від зовнішніх пристроїв.
Складовими частинами МП є регістри, пристрій керування та арифметико-логічний пристрій.
Пристрій керування призначений для аналізу команд та забезпечення їх виконання, а та-кож для керування роботою всіх апаратних компонентів комп'ютера і організації їх взаємодії між собою. Керування здійснюється за допомогою електричних сигналів, які пересилаються на відповідні зовнішні пристрої через системну магістраль. Крім того, пристрій керування може отримувати сигнали від зовнішніх пристроїв. Фізично пристрій керування — електронна схема, на вхід якої подаються коди команд, які потрібно виконати, а на виході отримуються керуючі сигнали, які забезпечують виконання команд програми.
Арифметико-логічний пристрій призначений для виконання арифметичних та логічних операцій, які задаються кодами виконуваних команд. Основою арифметико-логічного при¬строю є операційний блок, який може налаштовуватися на різні операції та виконувати їх. На¬стройка операційного блоку на конкретну операцію і забезпечення її покрокового виконання здійснюється за допомогою керуючих сигналів пристрою керування.
Регістри служать для тимчасового зберігання інформації в формі двійкових кодів. Регіс¬три — це внутрішні для МП ділянки пам'яті. У них зберігаються адреси команд, що викону¬ються, коди команд, значення операндів перед виконанням операцій та значення результатів обчислень, виконаних арифметико-логічним пристроєм тощо. Регістри складаються із ряду тригерів — елементів, які можуть знаходитися в одному із двох станів. Один із цих станів від¬повідає запам'ятовуванню двійкового нуля, а другий — одиниці. Кількість тригерів в регістрах визначає розрядність МП.
Пам'ять ЕОМ.
Пам’ять комп’ютера призначена для зберігання вхідної інформації, програм та результатів обробки. Комп’ютер має внутрішню та зовнішню пам’ять.
Уся внутрішня пам'ять комп'ютера поділяється на два види. Перший називається оперативною пам'яттю, або опера¬тивним запам'ятовуючим пристроєм (скорочено ОЗП). В англійській мові для такого виду пам'яті використовується абре¬віатура RAM від Random Access Memory — пам'ять із довільним доступом. Цей вид пам'яті має таку назву, тому що дає змогу не тільки зчитувати інформацію з пам'яті за вказаними адресами, а й записувати інформацію в пам'ять (тобто змінювати вміст пам'яті). Саме з цією пам'яттю центральний процесор постійно обмінюється інформацією при розв'язуванні комп'ютером кожного конкретного завдання. Вміст цього виду пам'яті не зберігається при вимкненні комп'ютера.
Оперативну пам'ять призначено для читання та запису інформації.
Другий вид пам'яті називається постійним запам'ятовуючим пристроєм (скорочено ПЗП) і характеризується тим, що ство¬рює можливість тільки зчитувати інформацію. Саме тому такий вид пам'яті отримав у англійській мові назву ROM-пам'яті від Read Only Memory — пам'ять тільки для читання. Запис до цього виду пам'яті неможливий, завдяки цьому інформація, яка є в ROM-пам'яті, захищена від порушень та змін. Вміст цього виду пам'яті зберігається при вимкненні комп'ютера.
Постійна пам'ять призначена тільки для читання інформації.
У ПЗП містяться важливі для правильної роботи комп'ютера дані та програми, частину яких комп'ютер використовує відразу після ввімкнення.
ПЗП становить тільки невелику частину загального обсягу пам'яті комп'ютера. Більшу частину всього обсягу пам'яті комп'юте¬ра займає ОЗП.
Окрім зазначених видів пам'яті є ще один, який призначений для прискорення роботи комп'ютера. Він називається кеш-пам'яттю (від англ, cache — схованка) й є невеликою за обсягом окремою па¬м'яттю, де зберігається найчастіше використовувана інформація. Час доступу до інформації, що зберігається в кеш-пам'яті, менший, ніж час доступу до цієї самої інформації, що зберігається в інших видах пам'яті комп'ютера. Механізм кеширування (використання кеш-пам'яті) прискорює роботу комп'ютера, бо швидкодіючим пристроям не доводиться чекати на інформацію від тих видів пам'яті, що діють порівняно з ними досить повільно, — інформація добувається з кеш-пам'яті. Таким чином, кеш-пам'ять використовується для узгоджен¬ня часу взаємодії швидких і повільних пристроїв.
Адаптери.
Форми подання даних і керуючих сигналів, які вико¬ристовують у різних пристроях ПК, істотно різні, оскільки різними є функції пристроїв, фізичні принципи їх роботи, форми взаємодії з людиною. Так, дані, які зчитуються з дискети, подаються як послідовність електричних імпуль¬сів, кожний із яких несе значения одного біта. Ті самі дані в системній шині зображаються комбінацією, наприклад, 64 імпульсів, які передаються одночасно.
Для підтримання взаємодії пристроїв необхідно вико¬нувати перетворення форм подання інформації, використо¬вуючи спеціальні пристрої — адаптери. Конструктивно — це печатні плати, що, з одного боку, мають стандартне рознімне з'єднання для сполучення з шиною, а з іншого — специфічне рознімне з'єднання (одне або кілька) для зв'яз¬ку з відповідним пристроєм. На платах розміщують мік¬росхеми й інші елементи, які виконують необхідні перетворення.
Нині у номенклатурі адаптерів стійко фігурують відеоадаптери (вони ж — відеоплати, відеокарти), адаптери портів введення-виведення, мережні адаптери (карти), зву¬кові плати (аудіокарти), внутрішні модеми.
Відеоадаптер є чи не головним типом адаптерів, адже саме він визначає режим роботи монітора.
Відеоадаптер (відеокарта) — пристрій, що перетворює набір да¬них, які характеризують зображення на екрані монітора, на відеосигнал, що посилається монітору по кабелю.
Відеоадаптер, як правило, розміщують у системному блоці комп'ютера, де він займає слот розширення на системній платі.
Швидкість роботи — важливий показник відеоадап¬тера. Чим «вищий» відеорежим за кольоровістю та роз¬дільною здатністю, тим більше даних треба передавати до відеопам'яті та прочитувати з неї. У застарілих картах це істотно сповільнювало прорисовування зображень у гра¬фічних системах. Так, вікно у Windows прорисовувалося за 1—2 с, міг зникати графічний курсор під час руху миші тощо.
Продуктивність відеокарти залежить від внутрішньої розрядності відеоадаптера (у сучасних відеоадаптерах во¬на становить 64—256 біт), швидкості роботи відеопам'яті, її типу та ін. У сучасних відеокартах використовується графічна акселерація — режим, у якому робота ЦП під час побудови окремих елементів зображення (лінії, прямо¬кутника, графічного курсора та ін.) передається спеціалізованому процесору карти. Продуктивність «прискореної» відеопідсистеми під час роботи з програмами, в яких застосовується така акселерація, зростає до кількох разів.
Контролер дисків.
Цей контролер призначено для керування роботою ме¬ханічних рухомих частин пристрою і формування електрич¬них імпульсів під час записування та читання інформації. У сучасних НЖМД (IDE, EIDE) багато зазначених ком¬понентів контролера перенесено з відповідних плат на сам накопичувач. Адаптер виконує переважно логічні функції.
Контролер введення-виведення (адаптер портів)
Це пристрій, що обслуговує різноманітні зовнішні при¬строї (принтери, маніпулятори тощо). До системного бло¬ка їх приєднують через спеціальні схемні елементи, які називають портами. Розрізняють паралельні та послідов¬ні порти.
Паралельний порт дає змогу передати за один такт 1 байт, оскільки для передавання кожного біта відводить¬ся один провідник (контакт), і таким чином усі складові байта передаються одночасно, паралельно.
Послідовний порт має тільки одну пару провідників для передавання даних, і тому біти одного байта прохо¬дять через порт послідовно. Для передавання одного бай¬та потрібно не менше восьми тактів. Послідовний порт використовують і для передавання сигналів (наприклад, від маніпулятора).
Адаптер введення-виведення обслуговує один — три па¬ралельних порти (їх іменують LPT1—LPT3) і два — чоти¬ри послідовних (з іменами СОМ1—COM4). Рознімні з'єд¬нання винесено на задню стінку системного блока, до них підключаються кабелі зовнішніх пристроїв. Найчастіше ПК має два СОМ- та один LPT-порт.
Мережні плати.
Ці адаптери призначено для сполучення ПК з фізич¬ним каналом передавання даних, наприклад із коаксіаль¬ним кабелем. Вони здійснюють двоспрямоване транспорту¬вання даних: приймання сигналів з каналу і передавання їх на шину комп'ютера або навпаки — приймання даних із комп'ютера та їх передавання в канал. При цьому мережні плати виконують усі необхідні перетворення структури по¬відомлень, що передаються згідно зі стандартами, за якими побудовано обчислювальну мережу.
У мережних адаптерах можуть застосовуватися для зв'язку тонкий коаксіальний кабель, вита пара або оптико-волоконний кабель, у деяких моделях — різні типи кабелю.
Звукові карти.
Одним із середовищ, у якому користувач веде діалог із ПК, є звукове. Навіть звичайні офісні, домашні комп'ютери можуть записувати і відтворювати звук, реагувати на голо¬сові команди, виводити звукові повідомлення. Раніше це ро¬били лише спеціалізовані мультимедійні ПК.
Будь-який IBM-сумісний комп'ютер має стандартний ка¬нал керування звуком — спікер (speaker), розрахований на підключення невеликого динаміка (як у кишеньковому ра¬діоприймачі). Звук формується з тонального сигналу від таймера, роботою якого можна програмне керувати.
Фактично стандартизованим засобом для роботи з аудіо¬сигналом є сучасний цифровий аудіоканал, реалізований на звукових платах — спеціалізованих мікрокомп'ютерах для оброблення звуку. Одним із перших таких пристроїв була плата Sound Blaster. Цифровий аудіоканал забезпечує мож¬ливість моно- та стереофонічного записування і відтворенняаудіофайлів із рівнем якості від касетного магнітофона до аудіо-CD.
3. Зовнішні запам'ятовуючі пристрої ПЕОМ. Дискові накопичувачі, їх основні характеристики та принципи роботи.
Зовнішня пам'ять комп'ютера призначена для довготривалого зберігання програм і да¬них. Інформація в зовнішній пам'яті зберігається після виключення ПК. Зовнішня пам'ять ор-ганізовується на дисках та магнітних стрічках. Для роботи з ними використовують відповідні накопичувачі. Диски поділяють на магнітні та оптичні (компакт-диски). Магнітні диски бува¬ють гнучкі та жорсткі. Гнучкі магнітні диски називають ще дискетами, або флоппі-дисками.
Накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД, дисководи) призначені для зберігання інформації на флоппі-дисках. Флоппі-диск — це гнучка кругла пластина, на обидві сторони якої напилена магнітна речовина. Усередині пластини міститься отвір, за край якого механізм дисковода захоплює дискету і прокручує її всередині картріджа (упаковки для дискети). Картрідж містить проріз (щілину), через яку головки читання-запису здійснюють доступ до магніт¬них поверхонь. Використовують дискети діаметром 3,5" (89 мм).
Перед використанням кожна дискета форматується: обидві її поверхні на магнітному рі¬вні розбиваються на доріжки (треки), які мають вигляд концентричних кіл, кожна доріжка ра-діальними лініями розбивається на сектори. У кожний сектор поміщається 512 байт інформації. Сектори нумеруються числами, розпочинаючи з нуля. Тому з логічної точки зору можна уявляти, що дискова пам'ять — це лінійна послідовність секторів. Вздовж кожного сектора виділяють¬ся елементарні ділянки, які можуть знаходитися в стані намагнічено чи розмагнічено, що відповідає збереженню двійкових значень 1 або 0 відповідно. Оскільки інформація будь-якого виду зберігається у вигляді числових кодів, то зрозумілим стає принцип фізичного запису цих кодів у двійковому представленні на поверхні магнітного диска.
Залежно від густини напилення магнітної речовини розрізняють такі типи дискет: DD (double density) — дискети з подвійною густиною запису, HD (high density) — дискети з висо¬кою густиною запису. Ємності сучасних є такими:
Густина запису 3,5"
DD 720/800 Кб
HD 1,44Мб
Для прикладу відзначимо, що дискета типу HD діаметром 3,5" на кожній стороні містить 80 доріжок по 18 секторів на кожній доріжці. Спеціального типу дискети можуть містити сотні мегабайтів інформації.
Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД) служать для роботи із дисками, які в практиці називають вінчестерами. Вінчестер — це деяка кількість твердих круглих плас¬тин, які кріпляться на одному стержні і поміщаються в герметичний корпус. Для кожної магнітної сторони вінчестера використовується своя головка читання/запису. Магнітні поверхні вінчестера форматуються, і запис інформації на них здійснюється так само як і на звичайні дискети. Але вінчестери мають значно більші об'єми пам'яті в порівнянні з дискетами. Перші вінчестери вміщали 10 Мб, пам'ять сучасних вінчестерів вимірюється гігабайтами.
Останнім часом у зв'язку з появою мультимедійних програм та необхідністю розповсю-джувати великі об'єми інформації великою популярністю користуються компакт-диски, які вміщають у більшості випадків 650 Мб інформації і мають діаметр 5,25". Приводи для них ма¬ють назву CD-ROM і призначені лише дня читання інформації. Компакт-диски виготовляються у вигляді круглої алюмінієвої пластини, на одній стороні якої спеціальною пресформою витиснуті мікроскопічні заглибини. Для захисту від пошкоджень пластина має прозоре пластикове покриття. Читання інформації здійснюється за допомогою лазерного променя, який відбиваєть¬ся або не відбивається залежно від того, яка ділянка підсвічується: заглибина чи горбинка. Від¬битий промінь потрапляє на світлочутливий пристрій, який фіксує наявність відбитого променя чи його відсутність. У такий спосіб зчитуються двійкові значення 1 або 0.
Уся пам'ять на вінчестерах умовно поділяється на частини, які називаються логічними дисками, а в практиці просто дисками. Усі доступні для роботи диски мають свої імена, за до-помогою яких можна здійснювати доступ до інформації, яка на них зберігається. Зовнішні дис-ководи для роботи із гнучкими дисками мають імена А: і В:, іменами для дисків на вінчестері є наступні літери латинського алфавіту: С, D:, Е: залежно від їх кількості. Іменем приводу для компакт-дисків та іменами дисків, які доступні для роботи по локальних мережах, а також вір-туальних дисків, які організовані в оперативній пам'яті комп'ютерів, будуть наступні літери латинського алфавіту.
Пристроєм для накопичення інформації на магнітних стрічках є стримери. Стримери до-зволяють зберігати величезні об'єми архівної інформації, яка вимірюється гігабайтами. При на-явності відповідного адаптера та програмного забезпечення в якості стримерів можна викорис-товувати звичайні відеомагнітофони.
У магнітооптичних дисках, на відміну від лазерно-оптичних, запис інформації здійснюється магнітною головкою, а зчитування — лазерним променем.
Для зберігання великих обсягів відеоінформації (музичні кліпи, кінофільми, ігри) використовується технологія DVD (Digital Video Device — цифровий відеопристрій), заснована на іншому принципі зберігання відеоінформації — у цифровому форматі. Ємність таких носіїв інформації в кілька разів більша від ємності компакт-дисків.
4. Пристрої введення-виведення інформації.
Клавіатура призначена для введення символьної інформації, а також для керування ро-ботою ПК. Кожний символ вводиться шляхом натискування на відповідну клавішу, при цьому в оперативну пам'ять комп'ютера заноситься код символу. Символи кодової таблиці, яка вико-ристовується при роботі з ПК, кодуються 8-бітовими двійковими числами.
У більшості ПК використовується IBM-сумісна клавіатура, яка має 101 клавішу і декі¬лька індикаторів, що сигналізують про режими роботи клавіатури. Залежно від призначення всі клавіші поділяють на чотири блоки.
1. Алфавітно-цифровий блок. Містить клавіші з літерами, цифрами, розділовими знаками, а також ряд керуючих клавіш.
2. Блок функціональних клавіш. Він містить 12 функціональних клавіш [F1-F12], а також керуючі клавіші: Esc, Print Screen, Scroll Lock. При натискуванні на функціональні клавіші комп'ютер виконує дії, які задаються програмою, що в даний момент пра¬цює.
3. Клавіші керування курсором. Натискування відповідної клавіші зумовлює переміщення курсору на екрані дисплея ліворуч, праворуч, вгору, вниз.
4. Додатковий блок. Містить клавіші, які можна використовувати для набору цифр і знаків арифметичних операцій або управління курсором. Перехід до режиму введення цифр здійсню-ється після натискання клавіші [Num Lock] (при цьому загоряється індикатор Num Lock). По-вторне натискання клавіші [Num Lock] (індикатор Num Lock гасне) переводить клавіші цього поля в режим управління курсором аналогічно клавішам третього поля.
Монітор (дисплей) — це пристрій для відображення на екрані текстової та графічної інформації. Він не єдиний, але головний пристрій виведення даних. Основними характеристиками моніторів є:
розмір екрана по діагоналі;
роздільна здатність;
кількість кольорів.
Більшість з параметрів зображення на екрані монітора мож¬ливо змінювати програмно.
Принтер (друкарський пристрій) призначений для виведення інформації на папір. Звичайно принтери можуть виводити не тільки текст, а й малюнки та графіку. Одні принтери дозволяють друкувати тільки в одному кольорі (чорному), інші можуть виводити і кольорове зображення. За принципом роботи розрізняють матричні, струменеві та лазерні принтери.
Матричні принтери. Головним вузлом матричного принтера є друкарська головка — обойма з тонкими металевими стрижнями (голками), розміщеними у вертикаль¬ній площині перпендикулярно до паперу. Рухається вона вздовж рядка, який друкується, а стрижні у потрібний мо¬мент ударяють по папері через фарбувальну стрічку. Та¬ким чином на папері формуються символи та інші зобра¬ження. У них найбільший рівень шуму.
Струменеві принтери. Струменеві принтери зараз є найрозповсюдженішими принтерами. У струменевих принтерах зобра¬ження формується мікрокраплями спеціального чорнила, що ви-прискується на папір через сопла друкарської головки. Як і в ма¬тричних принтерах, друкарська головка струменевого принтера рухається горизонтально, а по закінченні друкування кожної го-ризонтальної смуги зображення папір просувається вертикально.
Лазерні принтери. Лазерні принтери забезпечують (і отриму¬ють) найвищу якість чорно-білого та кольорового друкування. У лазерних принтерах використовується метод ксерографії: зо-браження переноситься на папір зі спеціального барабана, до якого електрично притягуються частинки фарби (тонера). Різниця між лазерним принтером і звичайним копіювальним апаратом полягає в тому, що друкуючий барабан електризується за допомогою лазе¬ра за командами з комп'ютера. Лазерні принтери мають найвищу швидкість друкування серед усіх інших типів принтерів.
До основних характеристик принтера відносять:
швидкість друку (кількість надрукованих аркушів за 1 хвилину);
роздільну здатність (кількість відбитих точок на відрізку 1 дюйм).
Сканер – пристрій для отримання електронних копій текстових та графічних документів.
За способом переміщення зчитую чого вузла щодо оригіналу сканери поділяють на: планшетні, барабанні, ручні.
5. Пристрої для організації комп'ютерного зв'язку. Модем, види модемів та їх функції.
Для всіх користувачів, що бажають
використовувати глобальну електронну мережу Internet,
працювати з електронною поштою,
мати зв'язок з локальною мережею своєї фірми,
надсилати та отримувати факси за допомогою комп'ютера і т. ін.,
необхідно мати модем або факс-модем.
Модем — це пристрій для обміну інформацією з іншими ком¬п'ютерами через телефонну мережу. Факс-модем — пристрій, що поєднує можливості модему із засобами для обміну факсимільного зображення з іншими факс-модемами та звичайними телефаксними апаратами. Більшість сучасних модемів є факс-модемами.
За конструктивним виконанням модеми бувають вбу¬дованими (вставляються в системний блок комп'ютера в один зі слотів розширення) і зовнішніми (підключаються через один із комунікаційних портів або порт USB, маючи окремий корпус і власний блок живлення).
Існують також радіомодеми та модеми для мобільного телефонного зв'язку.
Контрольні запитання
1. Які є види пам'яті?
2. Для чого призначена постійна пам'ять?
3. Що таке RAM?
4. Для чого призначена оперативна пам'ять?
5. Які є технологічні види оперативної пам'яті?
6. З яких частин складається оперативна пам'ять?
7. У чому полягає різниця між ROM і RAM?
8. Яке призначення кеш-пам'яті?
9. Назвіть основні технічні характеристики комп'ютера.
10. Яка суть принципу програмного керування комп'ютером?
11. У чому полягає алгоритм роботи процесора?
12. Яка суть принципу адресності?
13. За допомогою чого подається інформація в комп'ютері?
14. Що таке регістр?
15. Яке призначення відеокарти?
16. За рахунок чого досягається велика швидкодія і надійність комп'ютерів?
17. Для чого призначений ЦП?
18. Назвіть основні пристрої , що входять до ЦП, та їх призначення.
19. Для чого застосовується механізм кеширування?
20. Що таке адаптер?
21. В чому полягає магістрально-модульний принцип будови ПК?
22. Зобразіть структурну схему ПК?
23. Назвіть основні принципи функціонування комп'ютера?
24. Що таке накопичувачі? Яке їх призначення?
25. Які є види дискової пам'яті (дисководи)?
26. Яке призначення дискової пам'яті?
27. Яка різниця між оперативною та дисковою пам'яттю комп'ютера?
28. У чому полягає магнітний принцип зберігання інформації?
29. Що станеться з вмістимим усіх трьох основних видів пам'яті, якщо вимкнути живлення?
30. Назвіть основні пристрої введення інформації.
31. Назвіть основні пристрої виведення інформації.
32. Що є носієм інформації в накопичувачах на жорстких дисках?
33. Що таке дискета?
34. Чим відрізняються компакт диски від дискет?
35. Для чого використовують компакт-диски?
36. Призначення та основні характеристики монітора.
37. Призначення та основні характеристики принтерів.
38. Поясніть принципи друку різних видів принтерів.
39. Для чого призначено клавіатуру?
40. Що таке модем?
41. Для чого застосовують сканер?
|
| |
| |
