Українське бароко
Українське бароко виникає на межі XVI - XVII ст. (породжене кризою Відродження) і розвивається протягом двох віків.
Бароко (від італ. - химерний, вибагливий) - стиль в архітектурі й мистецтві XVIII ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність; метою є справити враження, викликати зворушення, хвилювання.
Характерні риси:
- поширюється в усіх жанрах літератури цього періоду;
- виникнення силабічного вірша поряд з народним (Силабічний -а, -е. Складовий. •• Силабічне віршування - віршування, яке ґрунтується на дотримуванні однакової кількості складів у віршовому рядку незалежно від розміщення в ньому наголосів.);
- духовна пісня - найвідоміший жанр барокової поезії;
жанрові форми світської поезії: філософська й інтимна лірика, панегірик, епіграма, пейзажні та емблематичні вірші; «віршові іграшки» (акростих, мізостих, кабалістичні вірші, фігурні вірші) тощо;
жанрові форми барокової прози: повісті, оповідання релігійного й світського характеру (нові жанри: демонологічна повість, авантюрне оповідання).
барокова драма: шкільна драма з використанням мотивів і образів християнства та античності, світські драматичні твори на сюжети української та всесвітньої історії;
релігійне забарвлення:
центральне місце відводиться Богові;
спроба поєднати античність з християнством;
динамізм, рухливість;
«натуралістичне» зображення природи;
стилістичні риси: гіперболізація, метафоричність мови, переобтяженість формальними елементами.
Панегірик (від грец. - похвальне слово на урочистих народних зборах) - жанр ораторської і поетичної творчості, своєрідний гімн на честь певної особи.
Епіграма (від гр.- букв. напис) - коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи або негативного суспільного явища.
Визначні представники українського бароко:
Іван Вишенський - письменник-полеміст, автор трактатів і послань;
представники проповідницької прози: Мелетій Смотрицький, Іоаникій Галятович, Лазар Баранович, Дмитро Туптало та ін.;
Григорій Сковорода - філософ, поет-просвітитель, музикант.
Жанри українського бароко
Полемічна література (твори І. Вишенського);
«низькі» комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, різдвяні й великодні вірпіі-травестії);
«середні», «вищі» жанри (риторична проза К. Острозького, М. Смотрицького);
епіграматична поезія (Л. Баранович, К. Зіновіїв, І. Величковський);
ораторська проза (проповіді І. Галятовського, Д. Туптала, С. Дворського);
емблематична література (творчість Г. Сковороди - унаочнення абстрактних понять та ідей);
історико-мемуарна проза («Історія Русів», «Літопис» Самійла Величка);
пісенно-інтимна лірика (панегірики, світська лірика - елегії, пісні).
Байка – невеликий , здебільшого віршований повчально-гумористичний твір з алегоричним змістом.
Алегорія –(з гр.- інший, говорю) – іносказання; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу.
Особливості байки
1) зображення однієї події з життя головного героя;
2) алегоричність і повчальність;
3) розповідний спосіб викладу художнього матеріалу;
4) нетривалий час дії;
5) основних дійових осіб дві-три;
6) стислість описів і розповіді про події та персонажів;
7) своєрідна побудова (оповідна й повчальна частини);
8) віршова форма (рідше прозова);
малий обсяг.
