Історія Києво-Печерської Лаври
Цей православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах поблизу Києва, в ХІ столітті став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У ХІІ столітті монастир отримав статус „лаври” – головного великого монастиря…
Вірш „Киевская Лавра” (русс.) Михайла Ножкіна
Від слів: „Мы к прошлому припаяны душой…”
До слів: „…Под сенью православного креста.”
Лавра поділяється на наземну частину ( комплекс релігійних споруд ), та підземну ( печери ). Про довжину печер ходять легенди – кажуть, що підземні ходи проходять під Дніпром, а також з’єднують Лавру з іншими монастирськими печерами Києва та Чернігова
Свого часу Лавра відіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладались на церковно-слов’янську мову і переписувались твори іноземних авторів. У її стінах жили і працювали відомі літописці: Нестор ( автор „Повести временных лет” ), Нікон, Сільвестр та інші.
У ХІІІ столітті було складено „Києво – Печерський патерик” – важливе джерело історії Києва.
У її музеях і фондах, що зберігають великі таємниці минулого, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок, особливу цінність становить колекція дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.
Монастир відіграв важливу роль у розвитку української культури – будівництво храмів вдосконалювало майстерність архітекторів і художників, а також тут була заснована перша на Русі типографія.
Пізніше інший монах на ім’я Агапіт побудував у Лаврі першу на Русі лікарню. Вона так і звалася – Агапітова. Лікували тут як князів, так і бідних людей…
(Кінець)
2 сторінка
Перша школа, перша бібліотека, перша лікарня…
Багато добрих та корисних справ починалося на давній київській землі!.. Досліджуючи їх та свою історію ми черпаємо знання для себе та майбутніх поколінь української нації, щоб хоч доторкнутись до вічних таємниць, які зберігають у собі шедеври архітектури. До таких святинь ми відносимо і Софію Київську
Ось що сказав про неї
Павло Загребельний словами свого героя:
„Його треба назвати просто : диво! Тому що те, як зародився він понад дев’ятсот(900) літ тому в людській уяві, і як ставився, і як оздоблювався, і як протривав єдиний у цілій Європі з того століття по сьогодні цілий і прекрасний – хіба усе це не диво?..”
