Історія дендропарку „Софіївка”
У вересні цього року виповнилося 211 років з часу заснування дендрологічного парку „Софіївка” в місті Умані Черкаської області, широко відомого далеко за межами України як одне з найбільших видатних творінь світового садово-паркового мистецтва ХVІІ – ХІХ століття. На даний момент діяльність парку спрямована на вивчення природної та культурної флори південного Лісостепу України та вирощування рослин, які занесені в Червону Книгу.Парк заснований у 1796 році.
Легенда про заснування „Софіївки” романтична…
Граф Станіслав Потоцький, один із найбагатших магнатів України, узяв шлюб із прекрасною грекинею Софією. Закоханий граф квапився виконати усі забаганки молодої дружини.
Улітку 1795 року Софія, повертаючись із Гамбурга до Умані, завітала до містечка Неборів, що неподалік Варшави. На неї велике враження справив розкішний парк. На жаль, Софія не знала про дійсний стан фінансових справ чоловіка. Тоді придбати садибу в Криму граф не міг. Але любов до дружини надихнула Потоцького на своєрідний подвиг – він зібрав кошти , і через рік в Умані, серед вигорілих під сонцем степів та балок, серед хаотичного нагромадження скель, почалось будівництво парку у романтичному стилі. У дарунок дружині граф вирішив створити куточок Еллади, щоб нагадував він їй гори і ліси, чисті струмки й прозорі озера покинутої Греції…
Граф доручив будівництво парку Людвігу Метцелю, колишньому польському військовому інженерові, людині талановитій і широко ерудованій.
На скелястих берегах річки Кам’янки росло кілька десятків верб, в’язів, поодинокі липи та дикі груші. Тисячі екзотичних дерев було звезено в Умані звідусюди. Вони чудово вписалися в навколишню місцевість і створили неповторний ансамбль.
Урочисте відкриття парку відбулося у травні 1802 року, в день народження Софії. Так ожила і стала дійсністю примхлива мрія дружини вельможного графа…
(Кінець)
Ідея створення парку у романтичному стилі з використанням римської і грецької міфології належала самій Софії. Дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, фонтани, каскади, камінні гроти, зокрема, Грот Венери, який зачаровує своєю красою… Старовинними алеями парку прогулювались Олександр Пушкін і Тарас Шевченко, Іван Котляревський і Сергій Волконський, Володимир Сосюра і Максим Рильський. Сотні наших славних земляків далекого і близького минулого відвідували цей парк.
А тепер давайте і ми з вами зробимо невелику екскурсію парком…
Чарівне і мальовниче місце… Зелений луг… Береги річки обрамлені пишною різноманітною рослинністю… Пройдемось далі і нашу увагу привертає острів, обсаджений екзотичними рослинами. У сучасних путівниках його називають „Острів кохання”… Відвідувачі парку не даремно прагнуть після закінчення екскурсії здійснити подорож підземною річкою (Ахеронт).
Тут, в глибокій тиші, в приємній свіжості та прохолоді можна швидко відновити свої сили, одержати додатковий емоційний заряд від приєднання до незвичайного і довго з вдячністю згадувати тих, чиїми руками ось уже протягом більше ніж двісті (200) років він старанно зберігається…
Повільно рухаючись вперед ми бачимо перед собою світлий отвір, чуємо шум води, шелест листя. Шум наростає і нарешті перед нами розкривається небо, а ми опинились у круглому басейні, над яким схилили своє гілля вікові ясени і клени…
Вийшовши на берег, ми ідемо до невеликого залізного місточка. З нього розкривається Площа зборів, найбільш пожвавлене місце парку. Новими кольорами переливаються алеї, гранітні брили, тераси, греблі та водоспади…
На відстані від гомінкої центральної частини красується старий дуб, віком близько чотирьохсот (400) років – німий свідок багатьох подій. Народні перекази сповіщають, що саме під цим дубом зустрічались легендарні герої селянського повстання 1768 року Максим Залізняк та Іван Гонта, оспівані у народних думах і легендах…
У пам’яті відвідувачів назавжди залишається прекрасна романтична картина, ідеально написана природою і людиною. Як можна цим не захоплюватись і не оберігати?..
4 сторінка
„…Лечу з Києва до Севастополя… Із літака відкривається незабутній вид на місто, берегова лінія якого порізана численними бухтами. Враження від побаченого неймовірні!.. А ось вона – перлина Севастополя, що розкинула свої кордони між двома бухтами.Руїни античного Херсонеса… Диво, а не руїни!...”
Такою перлиною по праву вважається Національний заповідник „Херсонес Таврійський.” Потрапивши сюди, ти ніби проникаєшся духом античності… Залишки античного міста і заповідна територія прадавньогоХерсонеса належать як до національних святинь, так і до видатних пам’яток світової цивілізації. А тепер заповідник „Херсонес Таврійський” є ще й одним із семи чудес України.
Недаремно унікальні руїни міста були зображені на першій одногривневій купюрі України.
Це місто-держава мало довге життя – майже дві тисячі (2000) років. Християнство пізнішої Київської держави сягає своїм корінням в Херсонес, адже після здобуття його великим князем Володимиром там відбулось перше хрещення Русі. Саме з Херсонеса були привезені перші церковні книги.
Ось як про неї говорять дослідники:
„Це памятка, якої нема ніде більше в світі. Там збереглися і стародавні шляхи, і агротехнічні споруди, і садиби… Це унікальний музей просто неба… Наше минуле… Наша історія… Наша гордість…”
Вірш Данила Кулиняка „Минуле є збиранням урожаю”
