Скачати з сервера файл

"Інтонування різних видів речень"

Крапка вказує на закінченість повного або неповного речення і розмежовує такі речення. Крапка ставиться в кінці розповідного речення, а також в кінці спонукального речення, що не має виразного емоціонального забарвлення.

Крапка ставиться в таких випадках:
1. У кінці повного й неповного речення з закінченою розповідною інтонацією, наприклад: Українська РСР розташована на крайньому південному заході СРСР в середній і нижній частині басейну Дніпра, в басейні Південного Бугу, Дністра, в середній і нижній частині басейну Сіверського Дінця, нижній течії Дунаю і верхній течії його притоки Тиси (О. Дібр.).

2. Після коротких близьких за змістом речень, що змальовують одну картину або швидку зміну подій,

наприклад:
Лягла зима. Завіяло дороги.
Тремтять хати від холоду. Клуні
Ховають жито миршаве і вбоге.
Мороз – погрози пише на вікні.
(М. Рил.).

3. Перед сполучниками і, а, але, проте і ін., якщо вони не сполучають в одно ціле частин складного речення, наприклад: Я солдат. Це я знаю. І думаю також, що велике це слово – солдат! (О. Левада).

4. У кінці рубрик переліку, якщо вони являють собою цілком закінчені  речення і мають у своєму складі якісь знаки, наприклад: В УРСР можна виділити сім економічних районів:
1. Донбас (Донецька і Луганська області).
2. Промислове Придніпров'я (Дніпропетровська і Запорізька області).
3. Лівобережний Лісостеп (Харківська, Полтавська і Сумська області).
4. Правобережний Лісостеп (Київська – південна частина, Вінницька та Хмельницька області).
5. Степове Причорномор'я (Одеська, Миколаївська, Херсонська та Кіровоградська області).
6. Полісся (Чернігівська, північна частина Київської та Житомирська області).
7. Західні області (Волинська, Ровенська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська) (О. Дібр.).

5. Після речення, яке вводить у дальший виклад, що становить розгорнений опис, розповідь, наприклад:
Є в артілі у одній
Чоловік Карпо Крутій.
Чоловік, поглянеш збоку —
При здоров'ячку, нівроку!
Як на техніку рівнять,
То, мабуть, він сил на п'ять!
Щоб захтів – звернув би гору!      (С. Ол.)

 6. Після недописаного, скороченого слова на ознаку недокінченості, наприклад: У 1940 р. валовий збір зернових культур у 16 східних областях УРСР був на 8 млн. т більший, ніж у 1913 році. Валовий збір цукрових буряків становив 14,3 млн. т – на 5,9 млн. т більше, ніж у 1913 р.

Примітка:  Всі  слова  скорочуються  лише  на приголосній букві. В ініціалах  крапка ставиться і після голосних. В абревіатурах між складовими частинами крапка не ставиться: СРСР, УРСР, радгосп.
Крапка не ставиться також у скорочених назвах метричних мір, наприклад: г (грам), кг (кілограм), т (тонна), мм (міліметр), kм  (кілометр).
  Знак питання означає питальний характер речення, а також його відмежованість від наступного речення.
Знак питання (?) виник внаслідок скорочення латинського слова Questio (що значить питання). Слово Questio писалось ско­рочено для позначення питального характеру речення: а) першою і останньою буквою: Q – О, б) першою буквою Q, звідки сучасний знак питання (?).

Знак питання ставиться:
1. У кінці речення з прямим запитанням і питальною інтонацією, наприклад: Світловидов: — Як це увільнений? Ким? Знов Бережний? (Я.Баш).

2. У дужках після слова у цитаті або в кінці її для відзначення незрозумілості, неясності, сумніву в цитованому тощо, наприклад: Під сією датою дописано: 11 авг. умер Зізенкін (?)! (І. Франко).
  Знак оклику служить для позначення емоціональності мови. Поряд  з  крапкою  він  служить  засобом  розмежування  речень. Знак оклику ставиться: 1. У кінці окличного речення, наприклад:
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
Живи, живи, красуйся,
Червона Україно!
                                                                     (П. Тич.).
Дихни на повні груди,
Народе любий мій!
                                                                                  (П. Тич.).

2. Після звертань, що стоять на початку і в середині речення, якщо такі звернення вимовляються з окличною інтонацією. Наприклад:
Ти! Чи ти скінчиш, нарешті, нещасний комедіанте!
(М. Коц.).

3. Після вигуків та слів-речень, що вимовляються з окличною інтонацією, наприклад:
О! Я люблю вставати рано й сідати до роботи.
(М. Коц.).
-  Цс-с-с! Іде! - гукнув хтось.
(П. М.).
Лишенько! Як той бідний Василько приб'ється додому в таку негоду!
(М. Коц.).
Так! Я буду крізь сльози сміятись...                         (Л. Укр.).
О, ні! Не самі сльози  і  зітхання тобі судилися        (І. Фр.).

4. У дужках у середині або в кінці цитати для виявлення ставлення (обурення, здивування, іронії) того, хто цитує, до наведеного уривка чи слова, наприклад:
Панове ліберальні газетярі обдурюють народ, заявляючи, ніби земці «можуть до певної міри (!) паралізувати (!!) безперечно майбутній тиск на селянських виборців з боку земських начальників і взагалі місцевої адміністрації (Ленін). Крапка з комою служить для розмежування складносурядних і супідрядних речень або однорідних членів речення, поширених пояснювальними словами. Цей розділовий знак допомагає встановлювати градацію між деталями опису або розповіді.

Крапка з комою найчастіше ставиться в середині закінченого речення, особливо при розмежуванні складових частин речення, в яких уже є коми.

Крапка з комою ставиться в таких випадках:
1. Між однорідними членами речення, коли вони складають певні семантичні групи або коли при них є пояснюючі слова і в їх складі є частини, відокремлювані комами, наприклад: а) Взагалі у Шевченка зустрічається термінологія з різних галузей життя, наприклад: поема, поет, проза, роман, ода, елегія; холера, чума, проказа; верша, сільце, теплиця; почтар, сторож, студент, банкір, князь, княгиня, графиня і багато інших (В. Ільїн); б) Багато разів під час подорожі виникала ця розмова: на таку, де дід з хлопчиком у два ціпи молотили жито, а я підійшов розпитати про дорогу; на дніпровському поромі, коли перші вечірні комарі закружляли над головою; у рудній шахті, на глибині в 175 метрів, де пахло порохом, неначе після артпідготовки; на привалі, коли з одного боку долини заходило степове сонце, з другого – викльовувався з хмари круглий, білий і нежаркий місяць, а ми пили дорожню чарку, закусуючи кавуном; у сільській школі, де я зустрів товариша дитячих років; на ночівлях – по будинках, хатах, готелях; машині, яка з ранку до вечора рухається, підстрибує, чхає, стріляє, швидко біжить на гору, безстрашно пірнає в яри, вибалки, долини, - виникала ця розмова про майбутнє (Ю. Ян.).

2. Між незалежними частинами (реченнями) складного безсполучникового речення, якщо вони значно поширені і в середині їх є коми, наприклад: Дощ, як з відра, линув на землю і зразу покрив її калюжами. Побігли швидко, мов ящірки, патьоки з гір, стрибаючи на переступах, грізно шумуючи; зашуміла вода на низині, шукаючи виходу і, не знаходячи, щось булькотіла своїм бульбашковим язиком, наче сердилася. Помчали темні хмари далі, зоставляючи по своєму сліду воду; понеслися вони на другий край, гудучи та блимаючи (П. М.); Великі, ясні, пухнасті хмаринки пливли по яскравоголубому небу; тріскалися бруньки, випускаючи гострі язички зелені; про щось жваво розмовляли птахи; люди були веселими й збудженими (М. Дашкієв); В одну з таких повних тривоги ночей рушили в невідому путь бронепоїзди – ці грізні тарани революції; потяглися за ними ешелони з евакуйованими установами та лазаретами, посунули, не відстаючи від ешелонів, кулеметні тачанки та вози, партизанські череди, степові чабанські кибитки (О. Гонч.).
Крапка з комою також ставиться, коли речення не тісно зв'язані між собою, наприклад: Був гарячий червневий день; сонце палило нестерпно; замовкли птахи; квіти і дерева стомлено опустили листя (Ю. Зб.).

3. Між частинами складносурядного речення, з'єднаними сполучниками а, але, і, та, проте, однак, все ж таки, якщо ці частини значно поширені або в них є вже коми, наприклад: І в хаті в них стало чепурніше, ясніше; і хліб не такий чорний та сухий; і каша до борщу не вряди-годи; а часом і сир на вареники... (П. М.).

4. Між групами сурядних речень для визначення меж цих груп на відміну від меж речень, наприклад: В одному місці розрослись чималі вишняки, а далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні, розкидавши своє широке гілля понад соняшниками; а ондечки серед одного города вгніздилася прездорова стара, широка та гілляста дика груша, розклала своє гілля трохи не при землі на буряки та картоплю (Н.-Лев.); Кричать сови, спить діброва, зіроньки сіяють; понад шляхом, щирицею, ховрашки гуляють (Т. Ш.).

5. Між однорідними підрядними реченнями, не з'єднаними сурядними сполучниками, якщо в середині їх є коми, наприклад: Грицько вже з'ясував йому, як утік од росіян Христин, господар з усією ріднею, а за ним і населення декількох дворів хутірка; як стара мати хазяїна хотіла отруїти Христю, а коли це не вийшло, намірялася замкнути до повітки й спалити; як бауер не встиг повбивати скотину й навіть зібратися до пуття, вискочив на підводу й полетів без тями; як стара німкеня випила отрути, коли син її покинув і вона вздріла Христю перед червоним автоматником із хлібом-сіллю в руках (Ю. Ян.).

6. У кінці рубрик між пунктами поширеного плану, переліком положень, тем тощо, наприклад:
Курс історії української мови складається з кількох наукових дисциплін. До його складу входять:
а) історія лексичного складу української мови (історична лексикологія);
б) історія фонетичної системи української мови (історична фонетика);
в) історія граматичної будови української мови (історична морфологія, історичний синтаксис);
г) історія української літературної мови (М. Бойчук).
  І. У простому реченні кома ставиться:
1. Між однорідними членами речення, не з'єднаними сполучниками, наприклад: Над містом, над заводом, над усім Донбасом пролунали гудки (В. Соб.); Перед очима розгортався типовий для Угорщини ландшафт: вибалки, пагорби, рівнини (О. Гонч.); все поволі зникає: море, скелі, земля (М. Коц.); Серед садочка на клумбах цвітуть різні різні квіти: і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда (О. В.); Спасибі, російський наш брате, за силу твою керівну, за розум ясний, за стійкий твій характер у мирних ділах і в війну (І. Hex.).

2. Між однорідними членами речення, з'єднаними між собою двома чи більше повторюваними сполучниками сурядності, наприклад: Ой, велика в нас земля, і міста, й сади, й поля (М. Рил.); І зелений садок, і маленька пасіка в садку під горою, і криниця під грушею, і левада, і зелена діброва на горах, і розмова з Лавріном за пасікою – все ніби заквітчало свекрову хату квітками та залило пахощами (Н.-Лев.); А наше – все круг нас: і води, й дерева, і переплески хвиль, і вогкість лісова, і хмари з синьої прозорчастої криги (М. Рил.).

3. Між однорідними членами речення перед протиставними сполучниками а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак; наприклад: Тричі відміряй, а раз відріж (Н. тв.); Вітали, а за

2. Ремарки (нерозмовна частина п'єси, в якій драматург дає додаткові вказівки виконавцям ролей, режисерові), наприклад;

А д м і р а л. Покажіть наказ!
Г а й д а й (довго шукає наказ, потім вихоплює маузер). Ось він! (Важкою стіною стали за ним зі зброєю в руках моряки). Адмірале! Вас просить комітет більшовиків негайно вивести ескадру в море. Адмірале! Вас просить революція (матроси подалися вперед) в останній pаз. Дайте відповідь в одну хвилину, бо буде пізно і для вас, адмірале, і для вас, панове офіцери.
  М і ч м а н   (злякано).  Пане  адмірале...   Адмірал...   Адмірал...
А д м і р а л (до мічмана). Замовкніть! (Велика пауза, до Гайдая). Добре... Я згоден. Офіцери штабу, на флагман.
Г а й д а й (витягнувся і урочисто крикнув до моряків). Струнко! Адміралу революційної Чорноморської ескадри на караул! (О. Корн.).
3. Різні додаткові відомості, пояснення автора при цитуванні, назви цитованих творів, скорочення, сторінки і т. ін. Наприклад: Деякі автори виділяють три види слів-речень. Так, 0. М. Пархо­менко в підручнику «Українська мова» (ч. II, 1957} розглядає стверджувальні, заперечні і вигукові слова-речення. (Останні можуть виражати емоційну оцінку, запитання і спонукання) («Укр. мова в школі»).
  Лапки використовуються в писемній мові часто і з різними функціями. Взагалі лапки вказують на незвичайність взятих у них елементів. Взяті в лапки слова і вирази на відміну від тих, ще беруться в дужки, синтаксично, інтонаційно пов'язані з реченнями, в які вони включаються як органічні складові частини.
Лапки  вживаються попарно:  відкриваються і закриваються.

У лапки беруться:
1. Цитати, що включаються в речення чи абзац, а не виділялються в окремий абзац. Наприклад: Перемоги, успіхи не приходять самі собою – їх треба завоювати в наполегливій, напруженій праці, в боротьбі. У нас є все для успішного виконання семирічного плану, і наш народ сповнений впевненості, що він досягне своєї великої мети.

Служіння народові – найвище покликання письменників. Не має більшого щастя для людини, як жити в колективі, працювати з колективом і усвідомлювати, що ти працюєш на благо свого суспільства, на благо народу.

Якщо цитата виноситься в окремий абзац, лапки не ставляться. Наприклад: В строфах, де відчутні інтонації пушкінського «Miдного вершника»  («Люблю тебе,  дитя  Петрове»), поет висловлює любов до всього того, що приніс у життя Києва радянський лад:
Люблю мінливість рухів та облич,
Люблю знайомих бачить в незнайомих.
Люблю дитячу щебетливу річ,
Сім'ю трудящих в ледарських хоромах,
Електрикою перевиту піч,
Денну бадьорість по нічних утомах,
І одностайних радощі зусиль
І в синьому димку автомобіль.    (Іст. укр. літер.).

2. Індивідуальні назви заводів, фабрик, установ, колгоспів, пароплавів, літературних творів, журналів, газет і т. ін. Наприклад: За роки довоєнних п'ятирічок в УРСР було збудовано ряд нових великих заводів і фабрик, серед них такі гіганти, як Харківський тракторний завод, Запорізький завод комбайнів, Луганський паровозобудівельний завод, Краматорський завод важкого машинобудування, величезні комбінати чорної металургії «Азовсталь», «Запоріжсталь», Криворізький  металургійний завод та цілий ряд інших (О. Дібр.); На ідейне спрямування повісті «Fata morgana» великий вплив справила праця В. І. Леніна «До сільської  бідноти»,  що була відома Коцюбинському  (І. Біл.); В першій великій праці Володимира Ілліча, виданій ним у 1894 р. нелегально, «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?» є посилання на «Комуністичний маніфест», на «До критики політичної економії»,   на   «Злиденність   філософії»,   на «Німецьку ідеологію», на лист Маркса до Руге від 1843 р., на книги Енгельса «Анти-Дюрінг», «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (Н. К.  Крупська).

3. Слова, що беруться з творів як документація і не вважаються за свої, наприклад:
Виступаючи в 1920 р. на III Всеросійському з'їзді комсомолу, Володимир Ілліч говорив молоді, що треба вміти взяти собі всю суму людських знань і взяти так, щоб комунізм не був у вас чимсь таким, що заучене, а був би тим, що вами самими продумане, був би тими висновками, які є неминучими з точки зору сучасної освіти (Твори, т. XXX, стор. 408) (Н. К. Крупська).

4. Слова, що вживаються із значенням іронії, наприклад: Якісь товариші його, прості, темні мужики, порадили переписати поле на своє ім'я, реченець плати продовжити і таким способом «урятувати» майно, на котре чигав і ждав уже здавна один маючий спекулянт з того самого села (О. Коб.).