Декларація про Державний суверенітет України - 16 липня 1990р.
Декларація складається із вступу (преамбули) та 10 розділів.
І. Самовизначення української нації.
II. Народовладдя.
III. Державна влада.
IV. Громадянство.
V. Територіальне верховенство.
VI. Економічна самостійність.
VII. Екологічна безпека.
VIII. Культурний розвиток.
IX. Зовнішня й внутрішня безпека.
X. Міжнародні відносини.
Основні положення Декларації:
- народ України становлять громадяни республіки всіх національностей;
- в закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;
- поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;
- виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національними багатствами;
- самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;
- миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;
- визнання верховенства загальнолюдських цінностей над класовими;
- гарантія права на вільний національно-культурний розвиток усіх національностей, що проживають на території України;
- необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами республіки.
Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в наступному:
- суверенітет було офіційно визнано необхідною умовою подальшого розвитку української нації;
- визначено основні напрями діяльності по досягненню реального суверенітету.
