Все для вчителів, учнів, студентів, батьків...

Інтерактивні методи навчання на уроках фізики

Victor_Pasyk — Tue, 31 Mar 2020 02:19:22 GMT

Інтерактивні методи навчання на уроках фізики

Інтерактивний методичний підхід. Інтерактивний («inter» — це взаємний, «act» — діяти) означає взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-ким! Іншими словами, інтерактивні методики навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної й комунікативної діяльності, упродовж якої учні виявляються залученими в процес пізнання, мають можливість розуміти й рефлексувати з приводу того, що вони знають і над чим міркують. Місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей уроку. Він же розробляє план уроку (як правило, це сукупність інтерактивних вправ і завдань, у ході роботи над якими учень вивчає матеріал).

Таким чином, основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи і завдання, що виконуються учнями. Принципова відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних у тому, що в ході їх виконання не тільки і не стільки закріплюється уже вивчений матеріал, скільки вивчається новий. Крім того, інтерактивні вправи і завдання розраховані на так звані інтерактивні підходи. У сучасній педагогіці накопичений найбагатший арсенал інтерактивних підходів, серед яких можна .виділити такі:

1. Творчі завдання.
2. Робота в малих групах.
3. Навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри й освітні ігри).
4. Використання суспільних ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії).
5. Соціальні проекти й інші позааудиторні методи навчання (соціальні проекти, змагання, радіо і газети, фільми, спектаклі. виставки, презентації, пісні і казки).
6. Розминки.
7. Вивчення й закріплення нового матеріалу (інтерактивна лекція, робота з наочними приладами, відео- й аудіоматеріалами, «Учень у ролі вчителя», «Кожний
. навчає кожного», «Мозаїка» («Ажурна пилка»), використання питань, Сократичний діалог).
8. Обговорення складних і дискусійних питань і проблем («Займи позицію (щкала думок)», ПОПС-формула, проективні технікиу «Один — удвох — усі разом», «Зміни дозвдію», «Карусель», «Дискусія в стилі телевізійного шоу», дебати, симпозіум).
9. Розв’язання проблем («Дерево рішень», «Мозковий ппурм» і «Аналіз казусів», «Перегоаориімедіація»).

Під творчими завданнями ми будемо розуміти такі навчальні завдання, що вимагають від учнів не простого відтворення інформації, творчості, оскільки завдання
містять більший чи менший елемент невідомості і мають як правило, кілька підходів.
Творче завдання складає зміст, основу будь-якого інтерактивного методу. Довкола нього створюється атмосфер відкритості пошуку. Творче завдання (особливо практичні близьке до життя учня) надає навчанню сенсу, мотиву учнів. Невідомість відповіді і можливість знайти сво власне «правильне» рішення, засноване на особистом персональному досвіді ї досвіді Свого колеги, друп дозволяють створити фундамент для співробітництвг співнавчання, с пілкування всіх учасників освітньог« процесу, включаючи педагога.
Вибір творчого завдання сам по собі є творчим завдання: для педагога, оскільки потрібно знайти таку ситуацік що відповідала б таким критеріям:.
• не має однозначної й односкладової відповіді або розв’язання;
• є практичною і корисною для учнів;
• пов’язана з життям учнів;.
• викликає інтерес в учнів;
• максимально служить цілям навчання.

Якщо учні не звикли працювати творчо; то слід поступово вводити спочатку прості вправі, а потім дедалі більп складні завдання.

Робота в малих групах — це одна із найбільш популяр них стратегій, тому що вона дає всім учням (у тому числ й сором’язливим) можливість брати участь у роботі практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема уміння активно слухати виробляти спільну думку, розв’язувати розбіжності, ще виникають). Усе це часто буває неможливо у великому колективі. Робота в малій групі — невід’ємна частиш багатьох інтерактивних методів, наприклад таких, яі «Мозаїка», дебати, суспільні слухання, майже усі види імітацій ін. Дані нижче рекомендації мають загальник характер і можуть бути застосовані до будь-якої форми роботи в малій групі.

У той же час робота в малих групах потребує багато часу цією стратегією не можна зловживати. Групову роботу варто використовувати, коли потрібно вирішити проблему, яку учні не можуть вирішити самостійно. Якщо - витрачені зусилля і час не гарантують бажаного результату, краще вибрати метод «Один — удвох — усі разом» для швидкої взаємодії.

Починаючи групову роботу, не слід поспішати. Якщо у вас чи в учнів ніколи не було досвіду роботи в малих групах, можна організувати спочатку пари. Приділіть особливу увагу учням, що важко пристосовуються до роботи в невеликій групі. Коли учні навчаться працювати в парі; переходьте до роботи в групі, що складається з трьох учнів. Як тільки ви переконаєтеся, що ця група здатна функціонувати самостійно, поступово додавайте нових учнів. Намагайтеся не включати в малу групу більше п’яти чоловік.

Досвічені методисти рекомендують утворювати групи з різнорідним складом учнів, включаючи туди сильних, середніх і слабких учнів, юнаків і дівчат, преставників різних культур соціальних прошарків і т.ін. У різннорідних групах стимулюються творче мислення й інтенсивний обмін ідеями.

Учні проводять більше часу; представляючи свою точку зору, можуть обговорити проблему більш детально й учаться різнобічно розглядати питання. У таких групах виробляються більш конструктивні взаємини між учасниками.

Способи розподілу учнів по групах
Існує безліч способів розподілу учнів по, навчальних групах. Можна заздалегідь скласти список груп і вивісити його, указавши місце збору кожної групи. У цьому випадку ви контролюєте склад групи.

Найбільш простий спосіб довільного розподілу — попросити учнів розрахуватися «на перший—другий...» за кількістю груп. Після розрахунку перші номери утворять першу групу другі — другу і так далі. Замість номерів можна . використовувати кольори, пори року країни і т. ін.

Ще один спосіб — за позицією (чи бажанням) учнів.

Збереження стабільного складу групи протягом досить тривалого часу сприяє досягненню учнями майстерності під час групової роботи. У той же час зміна складу групи дозволяє всім учням попрацювати з різними людьми і дізнатися їх.

Розподіляйте ролі усередині груп. Під час роботи в малій групі учні можуть, виконувати такі ролі:

• фасилітатор (посередник-організатор діяльності групи);
• реєстратор (записує результати роботи);
• доповідач (доповідає результати роботи групи всьому класу);
• журналіст (ставить уточнюючі питання, що допомагають групі краще виконати завдання, наприклад ті питання, що могла б поставити інша сторона під час дискусії чи судового слухання);
• активний слухач (намагається переказати своїми словами те, про щолільки-но говорив хтось із членів групи, допомагаючи сформулювати думку);
• спостерігач (спостерігач аналізує ефективність роботи групи і може виставляти оцінки бао бали кожному учаснику групи);
• хронометрист (стежить за часом, виділеним на виконання завдання).

Можливі й інші ролі. Розподіл ролей дозволяє кожному учаснику групи активно включитися в роботу. Якщо труна зберігає стабільний склад протягом тривалога часу, учнів варто змінювати за ролями.

Організовуючи групову роботу, звертайте увагу на такі 5 аспекти: переконайтеся, що учні мають знання й уміння, необхідні для виконання групового завдання. Нестача знань незабаром дасться ознаки — учні не стануть докладати зусиль для виконання завдання.

Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більше однієї чи двох, навіть дуже чітких, інструкцій заодин раз. Запишіть інструкції на дошці і (чи) картках.

Надайте групі достатньо часу для виконання завдання. Придумайте, чим зайняти групи, що впораються із завданням раніше за інших.

Групова робота повинна стати правилом не радикальним, одиничним відступом від традиційної практики заснування пасивних методів навчання. У той же час не слід використовувати малі групи в тих випадках, коли виконання завдання вимагає індивідуальної роботи.

Подумайте про те, як ваш метод заохочення/оцінки впливає на використання групової роботи. Забезпечте надання групових нагород за груцові зусилля.
Будьте уважні до питань внутрішньогрупового керування. Якщо один з учнів має відзвітувати перед классом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідачки . Намагайтеся також звертати увагу на те, як дотримуються права кожного члена групи.

Будьте готові до підвищеного, робочого шуму, характерного для методів спільного навчання.

У процесі формування груп уникайте ситуацій, пов’язаних із «навішенням ярликів» на учнів і на групу в цілому. Як правило, бажано створювати різнорідні групи.

Готуючи завданря для роботи в малих группа продумайте очікувані навчальні результати кожної групи.

1. Як правило, завдання слід повідомити всій аудиторії до поділу на групи.
2. Обговоріть з учнями, чи зрозуміле їм завдання.
3. Виробіть (чи нагадайте) правила роботи в групах.

Вище ви ознайомилися з характеристикою таких, поширених інтерактивних підходів, як творчі завдання і робота в малих групах. Назви інших підходів говорять самі за себе. Нижче орієнтовно наведена одна з найпоширеніших структур інтерактивного уроку, названа схемою Колба:

1. Мотивація й оголошення нової теми — 10 % часу від загальної тривалості уроку.
2. Закріплення (повторення) пройденого — 20.% часу від загальної тривалості уроку.
3. Вивчення нового матеріалу — 50 % часу від загальної тривалості уроку.
4. Оцінювання — 10 % часу від затн гривалості уроку.
5. Підбиття підсумків уроку (дебрифінг, рефлексія) — 10 % часу від загальної тривалості уроку.

Часовий розподіл уданій схемі можна вважати умовним, учитель може на власний розсуд і залежно від особливостей уроку продовжувати чи скорочувати ті чи інші етапи уроку, однак бажано, щоб усі перераховані якісні етапи уроку зберігалися.

Пояснімо кожен якісний етап уроку більш розгорнуто.

Мотивація - початковий етап уроку, покликаний сконцентрувати увагу учнів на досліджуваному матеріалі зацікавити їх, показати необхідність чи користь вивчення матеріалу. Від мотивації багато в чому залежить ефективність засвоєння учнями навчального матеріалу.

Закріплення - важливий етап уроку, що не тільки підвищує ефективність засвоєння матеріалу в цілому, зацікавленість учнів послідовну логічну структуру знань і методів, що застосовуються у даному предметі, а не розрізнений розсип інформації.

Вивчення основного матеріалу - головний цільовий етапа уроку на якому учні безпосередньо одержують нові знання. На цьому етапі, як уже було сказано вище, учитилем повинні бути підібрані завдання, під час виконання яких учні одержують необхідні знання, навички й уміння. Добираючи завдання, учителеві бажано також приказку: «Я чую і забуваю, я бачу і розумію».

Оцінювання - важливий стимулюючий компонент уроку, Оцінювання має бути, гнучким, наочним, неупередженим і справедливим. Тільки в цьому випадку воно буде діяти як стимулятор, в іншому випадку воно може послужити основною причиною відторгнення учнем предмета і зниження зацікавленості під час його вивчення, тому тут треба бути особливо обережним, застосовувати методи колективного оцінювання , само оцінювання, командного оцінювання тощо.

Дебрифінг – підбиття підсумків уроку. Заключний етап уроку, на якому зазвичай вчитель запитує, що сподобалося на уроці, що – ні побажання, зауваження і зрештою узагальнює пройдене і спонукає до подальшого самостійного і більш глибокого вивчення матеріалу

Поняття про обчислювальну систему. Двійкова система числення

Victor_Pasyk — Tue, 31 Mar 2020 02:18:42 GMT

Лекція №1
Тема. Поняття про обчислювальну систему. Двійкова система числення

Література
1. Зарецька І.Т. та ін. Інформатика: Підручник для 10-11 класів загально освіт. навч. У 2-х част. – К.: Форум, 2004. – 392с.: іл. Ч.1. С.5-9, 12-14, 24-25.
2. Дибкова Л.М. Інформатика та комп’ютерна техніка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ”Академвидав”, 2002. – 320с. С. 9-12.
3. В.В. Браткевич та ін. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О.І.Пушкаря. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. – 704с. С. 9-12.
4. Клименко О.Ф., Головко Н.Р., Шарапов О.Д. Інформатика та комп’ютерна техніка: Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. О.Д. Шарапова. – К.: КНЕУ, 2002. – 534с. С. 3-7.
5. Глинський Я.М. Інформатика: Навч. посібник для учнів 8-11 кл. середн. шк.: У 2-х кн. – Кн. 2. Інформаційні технології. – Львів: «Деол», 2001. С. 3-19.

План
1. Короткі історичні відомості про розвиток обчислювальної техніки, покоління комп’ютерів.
2. Поняття інформації. Види і властивості інформації.
3. Кодування інформації. Одиниці вимірювання інформації.
4. Двійкова система числення.

1. Короткі історичні відомості про розвиток обчислювальної техніки, покоління комп’ютерів.
Жоден технічний пристрій не удосконалювався так швидко, як комп’ютери. Кожні 10-12 відбувалися суттєві зміни у їхніх конструкціях ат способах виробництва. Нові моделі швидко витісняли застарілі. Можливості та сфери їхнього застосування щораз розширювалися, а на відміну від інших пристроїв, наприклад телевізорів чи автомобілів собівартість і ціна постійно знижувались.
    Перший комп'ютер під назвою ENІAC був створений на замовлення міністерства оборони США в 1945 р. групою інженерів під керівництвом Джона Маушлі і Джона Преспера Еккерта.
Маса ENIAC була 30т. Вона містила 18 тисяч радіоламп, через велику кількість випромінюваного тепла вимагала потужних кондиціонерів, швидкодія — 5 тисяч операцій за секунду. Програму роботи набирали вручну перемикачами і кабелями на спеціальному полі. Комп'ютер працював ненадійно, кожної години виходив з ладу. Але на ньому були виконані найскладніші на той час розрахунки.
Американський математик Джон фон Нейман запропонував записувати програму в електронну пам'ять комп'ютера для її виконання. Досить з архіву занести програму в пам'ять — і комп'ютер готовий до роботи. Оскільки електронна пам'ять працює швидше, виконання програми із пам'яті різко збільшило швидкодію комп'ютера.
Джон фон Нейман запропонував також використовувати двійкову систему числення для виконання обчислень і запису команд програми. Це значно спростило будову пристроїв і дозволило звести будь-яку арифметичну або логічну дію до виконання додавання двійкових чисел у відповідних кодах.
    Перший комп'ютер із програмою в пам’яті одержав назву EDSAC. Він був створений в Кембріджському університеті (Англія) в 1949 р. З того часу в усіх комп'ютерах інформація, що обробляється, і необхідні для цього програми знаходяться в оперативній пам'яті.
Основоположником обчислювальної техніки в СРСР і на Україні був академік Сергій Олексійович Лебедєв. Під його керівництвом в Електро-технічному інституті в Києві у 1951 році був створений перший в СРСР комп'ютер з назвою МЭСМ (малая электронно-счётная машина). Пізніше, уже в Московському інституті точної механіки і обчислювальної техніки С.О.Лебедєв керував створенням найшвидкодіючої (1 мільйон операцій за секунду) у світі на той час великої електронно-обчислювальної машини БЭСМ-6 (1952 рік).
Одна з таких машин відпрацювала 25 років в академічному містечку Новосибірська, за що була занесена у книгу рекордів Гіннеса.
В розвитку комп'ютерів визначають чотири покоління в залежності від використаної при їх виробництві елементної бази. Елементна база – це радіоелектронні елементи з яких будуються модулі комп’ютера.
Комп'ютери 1-го покоління (50-ті роки минулого століття) мали елементною базою радіолампи. Такі комп'ютери вимагали для свого розміщення великі приміщення з кондиціонерами для охолодження. Комп'ютери були дуже об'ємні, нена¬дійні, мали низьку швидкодію.
Програми для них розроблялись в машинних кодах. Програми з одних комп'ютерів не підходили для інших. Введення даних і програм проводи¬лось за допомогою набірних полів із штекерами та перфокарт, інформа¬ція зберігалася на широких магнітних стрічках і на магнітних барабанах.
Комп'ютери 2-го покоління (60-ті роки) з кращими характеристиками з'явились у 1955 р. з появою транзисторів. Габарити комп'ютера зменшились і для його розміщення достатньо було машинної зали.
За пультам такого комп'ютера працював один оператор, з'явились нові накопичувана на магнітній стрічці, електрифікована друкарська машинка для керування роботою, введення даних і програм здійснювалось з перфокарт і перфострічок, з'явились мови програмування "для людини ": Фортран, Кобол, Бейсик.
В комп'ютерах з-го покоління (70-ті роки) замість транзисторів застосовуються інтегральні схеми, у яких на одній кремнієвій пластині розміщуються десятки, сотні і тисячі елементів. Розміри комп'ютера зменшились до роз¬мірів кількох шаф, швидкодія збільшилась до мільйонів операцій за секунду.
На комп'ютері змогли одночасно працювати кілька операторів, застосовувались віддалені термінали у вигляді дисплеїв (моніторів), з'яви¬лись комп'ютерні мережі, впроваджені перші гнучкі магнітні диски. Про¬грами і технічні засоби стандартизуються, що дало можливість копіювати і поширювати програми.
Мікропроцесор — це пристрій невеликих розмірів (не більше сірни¬кової коробки), що є набором електронних схем, які вмістились на крихіт¬ному кристалі кремнію.
Мікропроцесор дав можливість створити комп'ютер 4-го покоління (80-ті роки і до сьогодні). Серед них найбільш популярні невеликі зі розмірами персональні комп'ютери. Персональні комп'ютери з'явились в США в 1976 році (фірма Аpple) і в 1981 році (фірма IBM).
Не дивлячись на невеликі розміри і вартість, ці комп'ютери за своїми можливостям перевершують комп'ютери попередніх поколінь і здатні задовольнити більшість потреб підприємств і окремих осіб.
Персональні комп'ютери можуть працювати у всесвітній мережі Інтернет і забезпечувати користувача науковою, довідковою, навчаль¬ною, культурною і розважальною інформацією. Спілкування з персональ¬ним комп’ютером стало простим і природним завдяки застосуванню засобів мультимедіа. Мультимедиа — це поєднання кількох видів інформації (текстової, графічної, музичної, відео) або сукупність пристроїв для відтворення такого комплексу інформації.
Комп'ютери 5-го покоління згідно прогнозів будуть викорис¬товувати елементну базу оптичної електроніки, біоелектроніки, моле¬кулярної електроніки, біоніки і досягнень нейроінженерії.
Такі комп'ютери будуть мати нетрадщійну архітектуру, природну форму спілкування з користувачем (наприклад, голосом), елементи штуч¬ного інтелекту (наприклад, здатність до самонавчання).
2. Поняття інформації. Види і властивості інформації.
У процесі науково-практичної діяльності людство виділило такі узагальнені абстрактні поняття, як речовина (матерія), енергія та інформація.
Термін «інформація» походить від латинського informatio, що означає пояснення, ви¬клад, тлумачення. Поняття «інформація» багатозначне, належить до первісних понять інформа¬тики. Строгого означення йому не дають, але характеризують його, перераховуючи властивості інформації.
Властивості інформації:
1) Об'єктивність. Інформація — відображення зовнішнього світу, а він існує незалеж¬но від нашої свідомості, знань, думок та суджень про нього.
2) Достовірність. Інформація є достовірною, якщо вона відображає істинний стан справ. На основі достовірної інформації можуть прийматися правильні рішення.
3) Повнота. Інформацію можна назвати повною, якщо її достатньо для розуміння ситу¬ації та прийняття рішення.
4) Актуальність інформації — важливість, істотність для даного часу.
5) Корисність. Ступінь корисності інформації залежить від потреб конкретних людей і від тих задач, які за допомогою отриманої інформації можна розв'язати.
Таким чином, інформація — це набір відомостей про об'єкти, явища і процеси навколи-шнього світу. Інформація — це відомості, знання, які ми отримуємо із зовнішнього світу або які передаються від одного об'єкта до іншого (наприклад, від одного комп'ютера до іншого).
Характерні риси інформації:
1) Інформація — це нематеріальна субстанція, але передається вона за допомогою мате-ріальних носіїв — знаків і сигналів — або за допомогою фізичних процесів, які змінюються з перебігом часу;
2) Інформація залежить не тільки від самих знаків та сигналів, але від їх взаємного роз-ташування;
3) Якщо з однієї точки простору інформація передається в іншу, то в початковій точці вона не зникає;
4) Інформація є зрозумілою лише для того, хто здатний її розпізнати.
У широкому розумінні інформація — це відображення реального (матеріального світу) у вигляді знаків та сигналів.
Будь-якого виду інформація передається за допомогою конкретних повідомлень. Пові-домлення, як і інформація, належать до основних, неозначуваних понять інформатики. Вони не означаться через інші поняття. Повідомлення формуються як послідовності знаків, сигналів або за допомогою фізичних процесів, що є функціями часу, тобто мають матеріально-енергетичну основу.
Відповідність між повідомленням і інформацією не є взаємно однозначною. Одну й ту саму інформацію можна передати за допомогою різних повідомлень, наприклад, різними мова¬ми чи доданням несуттєвого повідомлення, що не несе ніякої додаткової інформації. З іншого боку, одне й те саме повідомлення може сприйматися по-різному, тобто може передавати при цьому різну інформацію. Наприклад, різні люди, читаючи одну й ту саму статтю, отримують рі¬зну інформацію залежно від рівня сприйняття, підготовленості тощо.
Таким чином, інформація залежить від того, як інтерпретується (трактується) повідом¬лення, за допомогою якого вона передається.
Види інформації:
За способом сприймання: зорова, слухова, дотикова, смакова, нюхова.
За формою подання:
 текстова— інформація, яка міститься в усій друкованій літературі або відображаєть¬ся технічними пристроями у вигляді текстів;
 графічна — картини, малюнки, графіки, діаграми, схеми тощо (сюди слід віднести і відеоінформацію);
 звукова інформація — усне мовлення, музичні мелодії, шумові ефекти;
 чисельна — набори числових даних;
 керуюча — вказівки, команди, накази, які передаються певним виконавцям. Вико-навцями команд можуть бути живі істоти та технічні пристрої такі, як роботи, станки з число¬вим програмним керуванням, комп'ютери.
За суспільним значенням: особиста, суспільна.
За способом циркулювання і обміном інформації:
 соціальна (обмін інформацією між людиною і людиною);
 технічна (обмін інформацією між людиною та автоматом, автоматом і автоматом);
 біологічна (інформація в тваринному і рослинному світі);
 генетична (передача інформації від клітини до клітини).
Операції, які можна виконувати з інформацією називаються інформаційними процесами. Інформаційні процеси можна умовно розкласти на три складові: зберігання, передачу, обробку.
3. Кодування інформації. Одиниці вимірювання інформації.
Інформація кожного виду подається в пам'яті обчислювальних машин за допомогою чи-слових кодів, які на фізичному рівні машин зберігаються у двійковому поданні.
Кодування — це процес заміни знаків одного набору знаками іншого набору при збере-женні змісту тієї інформації, яка за допомогою цих знаків подається.
Якщо кодування здійсню¬ється за допомогою двох елементів (наприклад, + і –, 0 і 1), то таке кодування називається двій¬ковим.
Двійкове кодування інформації для подання її в пам'яті обчислювальних машин здійснюється за допомогою цифр 0 і 1 двійкової системи числення. Подання інформації за до-помогою двійкових кодів конструктивно і технічно виявилося зручним тому, що двом знакам, які для цього використовуються, можуть відповідати два різні фізичні стани: намагнічена або розмагнічена елементарна ділянка на поверхні магнітного диска, тече через провідник струм чи ні, зафіксовано світловий промінь чи ні тощо.
Будь-яка інформація в комп’ютері передається за допомогою двійкових чисел. Найменшою кількістю інформації є одне з двох можливих значень – 0 або 1. Така кількість інформації називається біт.
Біт – це кількість інформації, що необхідна для однозначного визначення однієї з двох рівноймовірних подій.
Комбінація з 8 біт = 1 байт – машинне слово. (1байт=8біт)
Для вимірювання великих об’ємів інформації використовують кіло-, мега-, гігабайти.
1 КБ(кілобайт) = 210 байт = 1024 байт
1 МБ(мегабайт) = 210 КБ = 1024 КБ
1 ГБ(гігабайт) = 210 МБ = 1024 МБ
Кодування текстової інформації. Сукупність усіх символів, за допомогою яких здійс-нюється спілкування з комп'ютером, утворює кодову таблицю. Однією з найбільш відомих ко-дових таблиць є таблиця ASCII (American Standard Code for Information Interchange). Вона міс¬тить 256 символів. Символи в кодових таблицях нумеруються числами, і ці номери називаються кодами символів.
Тексти слід розглядати як послідовності символів, і текстова інформація в пам'яті обчислюва¬льних машин подається у вигляді послідовності числових кодів тих символів, з яких вона складається.
Кодування графічної інформації. Графічна інформація, яку можуть опрацьовувати об-числювальні машини, є дискретною. Графічні зображення на екранах моніторів формуються шляхом підсвічення усіх точок екрану в певні кольори. Елементом графічного зображення є то¬чка, або піксель (Picture Element). У практиці використовують таблиці, які містять 16, 256, 65536, понад 4 млн. і більшу кількість кольорів.
Поширеним підходом для кодування графічних зображень є занесення в пам'ять обчис-лювальних машин кодів кольорів тих точок, з яких воно складається, причому в такій послідо-вності, в якій ці точки підсвічуються на екрані (в кожному рядочку зліва направо, рядочки під-свічуються зверху вниз). На основі цього завжди можна підрахувати, який об'єм пам'яті потрібний для збереження графічного зображення. Часто графічна інформація під час кодуван¬ня за допомогою певних алгоритмів стискується.
Кодування чисельної інформації. Двійкові коди цілих чисел будуються шляхом пере-ведення їх у двійкову систему числення.
Для запам'ятовування цілих чисел виділяється певна кількість байт (часто 2), які нази-ваються машинними словами і в які будуть заноситися їх двійкові коди. Крайній лівий біт ма-шинного слова виділяється для кодування знаку числа. Решта бітів займає двійкове подання числа без знаку, яке при потребі доповнюється незначущими нулями до потрібної довжини.
    Дійсні числа можуть бути подані у формі з фіксованою або плаваючою крапками. При кодуванні дійсних чисел з фіксованою крапкою один розряд (крайній лівий) виділяється для запам'ятовування знаку числа, а решта розрядів поділені на дві частини: в одну з них заносить¬ся код цілої частини, а в іншу — код дробової.
Перед кодуванням дійсні числа у формі з плаваючою крапкою зводять до стандартного нормалізованого виду: m•10р, де m — мантиса числа (0≤m≤l), p — порядок числа. Машинне слово такого числа містить два знакові біти: один — для знаку мантиси, а другий — для знаку порядку. Решта бітів поділяється на дві частини, в одну частину поміщається код порядку, а в іншу — код мантиси. Кількість бітів, які виділяються для мантиси та порядку, залежить від ти¬пу обчислювальної машини та програмних засобів, які на ній використовуються.
    Кодування звукової інформації. За своєю фізичною природою звук, який сприймається органами слуху людини, — це звукові хвилі, які розповсюджуються у пружному середовищі. Математично такі хвилі описуються рівностями, до складу яких входять такі визначальні чис¬лові величини, як частота коливань, амплітуда, фаза зміщення. А це с числа, які кодуються за загальноприйнятими правилами.
Кодування керуючої інформації. Керуюча інформація призначена для сприйняття її деяким виконавцем. Якщо виконавцем є технічний пристрій, то він володіє певною системою команд, які можна подавати на його вхід. Якщо виконавцем команд є мікропроцесорна техніка (калькулятори, комп'ютери тощо), то систему команд таких виконавців утворюють команди їх процесорів.                             Для комп'ютерів ці команди утворюють мову машинних команд. Керуюча інфор¬мація а такому випадку записується у вигляді відповідних програм.
    Систему команд кожного виконавця можна подати у вигляді таблиці, де кожній команді відповідає свій номер, що називається кодом команди. Під час кодування керуючої інформації записується послідовність кодів тих команд, з яких вона складається.

Контрольні запитання
1. Що таке інформатика? Яка головна функція інформатики?
2. Що розуміється під терміном "Інформація"?
3. Коли і як відбуваються інформаційні процеси?
4. Які об'єкти беруть участь в інформаційному процесі?
5. Що таке "інформаційні технології" та "інформаційні ресурси"?
6. Які форми використовують для подання інформації?
7. Які характеристики інформації у символьній, текстовій і графічній формах?
8. У яких двох видах може бути інформація? Які характеристики цих видів?
9. Чому віддають перевагу інформації в дискретному виді?
10. Коли інформація стає шумом і як відбувається їх взаємоперетворення?
11. Якими одиницями вимірюють об'єм інформації?
12. Як і для чого і яким чином кодується інформація в комп'ютері?
13. Як побудована кодова таблиця символів ASCII?
14. Які властивості повинна мати інформація?
15. Яка структура інформаційного процесу?
16. Чим незручна традиційна форма зберігання інформації?
17. Яким чином в комп'ютері записується інформація?
18. Які переваги сучасної форми зберігання інформації?
19. Які технічні характеристики мав перший комп'ютер?
20. Що запропонував Джон фон Нейман? Які це викрило можливості?
21. Які технічні характеристики мали комп'ютери 1-го покоління?
22. Які технічні характеристики мали комп'ютери 2-го покоління?
23. Які технічні характеристики мали комп'ютери 3-го покоління?
24. Які можливості надають персональні комп'ютери?
25. Які прогнози технічних характеристик комп'ютерів 5-го покоління?
26. Як допомагають комп'ютери у плануванні і керуванні виробництвом?
27. Чим корисні комп'ютери при виробництві кіно- і мультфільмів?
28. Які основні галузі застосування комп'ютерів?

Кайдашева сім'я (дуже стисло)

Victor_Pasyk — Mon, 24 Feb 2020 23:04:32 GMT

Повість Кайдашева сім'я (дуже стисло)
І

Село Семигори знаходиться недалеко коло Росі,ховається воно в зелених садах, навколо розстилаються левади. Хата Омелька
Кайдаша притулилася біля однієї гори, в старому садку.

Старий Кайдаш сидить коло повітки та майструє,одягнений у чисту білу сорочку.

На току працюють два його сини — Карпо таЛаврін. Обидва вони високі і красиві, тільки менший, Лаврін, виглядає більш
привітним та ласкавим.

Хлопці розмовляють між собою про дівчат,перебираючи вади й переваги кожної. Лаврін же каже, що взяв би за себе дівчину
"гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе
літо". Карпові ж подобаються дівчата, що "кусливі, як муха в
спасівку".

Тоді молодший брат пропонує йому засвататиМотрю, Довбишеву старшу дочку.

Лаврінові слова запали Карпові в душу, він почавдумати про Мотрю.

З хати виходить мати й кличе дітей та батькаїсти. Говорила вона солодким улесливим голосом, намагаючись бути приємною.
Замолоду вона служила в панів і від них навчилася сипати улесливими словами.

II
Карпо зустрічається з Мотрею і бачить, що вона івродлива, і за словом до кишені не полізе. Дівчина дуже сподобалася парубкові
найперше своїм норовом та вмінням за себе постояти. Батьки засватали Мотрю.

III
Після другої пречистої Карпо повінчався зМотрею. Весілля було гучне. Наступного ж дня Кайдашиха рано збудила невістку
та, прикинувшись хворою, загадала тій робити всю роботу в хаті. Невістка
працювала, а Кайдашиха все вилежувалася. Вона була зовсім здорова й лише дурила
Мотрю. Говорила вона все солодким голосом та робила невістці зауваження.
Нарешті Мотря не витримала й почала сваритися. Вона була "не з таківських,
щоб комусь покорятись".

ІV
Свекруха пішла до шинку та в розмові з іншимижінками почала судити невістку. Язикаті молодиці все переказали Мотрі.

З того часу Мотря вирішила показати свій норов:стала прясти починки собі окремо та ховати в свою скриню. Це стало причиною
сварки між свекрухою і невісткою.

Невістка більше не хотіла прясти тонке полотно,а ходила в сорочках з товстого полотна. Вона докоряла свекрусі, що працює
навіть більше за неї.

Жінки виривали одна в одної мотовило, й у хатізчинився гамір. На крик прибігли чоловіки. Лаврін почав з них сміятися. Кайдаш
розсердився, що вони сваряться в святу п’ятницю, але жінки не могли зупинитися.

Карпо підтримав жінку і запропонував батьковіодділити їх в окрему хату. Потім син навіть побився з рідним батьком.

Довго ще продовжувалася колотнеча в Кайдашевійхаті.

V
Лаврін зустрічає Мелашку, йому здається, щовродливішої дівчини він ніколи не бачив. Дівчина виявилася не тільки вродливою,
але й лагідною та сором’язливою.

Лаврін провів її додому в інше село. Жиладівчина в старенькій малій хаті. Було видно, що Балаші бідні.

Хлопець і дівчина домовляються про зустріч.

Лаврін розповідає батькам про Мелашку, і внеділю Кайдаші їдуть на розглядини. Кайдашиха пишно вдяглася та гордо всілася
на возі. Коли ж побачила, куди привіз її син, була розчарована й сердита. Вона
проклинала Западинці, у яких жили Балаші. До нових родичів поставилася вона
погордливо.

VІ
Спчатку Мелашці здалося, що вона опинилася враю, настільки відрізнялася хата Кайдашів від бідної батьківської. Не помічала
вона навіть, як п’яний свекор сварився зі свекрухою, як Кайдашиха розмовляла з
Мотрею.

Та скоро очі молодиці відкрилися. Свекруханезлюбила Мелашчиних батьків, тому не любила і її. Тільки тиждень після весілля
вона стримувалася, а потім почала лаяти невістку. Почалися для

Мелашки тяжкі часи. Легше їй ставало тількитоді, як одпрошувалася до батьків, хоча було це дуже рідко.

VII—VIII
Життя Мелашки ставало все складнішим. Вона немогла дати свекрусі відсіч, як це робила Мотря, тому страждала сильніше.

Разом із сусідкою Мелашка йде на прощу до Києвай лишається там. Вона не хоче повертатися додому.

Лаврін не може жити без Мелашки, тому вирушаєразом з матір’ю до Києва шукати втікачку. Мелашка повертається додому.
Кайдашиха стає до неї добрішою.

Між Мотрею та Кайдашихою знову зчинилася сварка,коли старша невістка спіймала свою курку на сідалі свекрухи та почала вимагати,
щоб їй віддали яйця. В темряві вона вдарила Лавріна ногою в обличчя, той почав
хитати драбину, потім прибрав її, і Мотря повисла на стіні, тримаючись за
бантину.

Знову не могли Кайдаші дійти згоди.

Старий Кайдаш раптово помирає: бувши п’яним,ішов через греблю, впав у воду — і потонув.

IX
"Не чорна хмара з синього моря наступала,то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою
вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігли з хати
Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти. Дві сім’ї, як дві чорні
хмари, наближались одна до другої, сумно й понуро".

Кайдаші сваряться через кожну дрібницю. Помиритиїх не можуть ні громада, ні священик.

Однією з причин ворожнечі стає груша, за якуродина билася кілька років, поки та не всохла.

Критика, коментарі до твору, пояснення(стисло)

У повісті "Кайдашева сім’я" І.Нечуй-Левицький вивів цілий ряд виразних народних типів: старий Кайдаш,
Кайдашиха, суворий Карпо й лагідний Лаврін, вередлива Мотря та тиха Мелашка.

Сварки в родині Кайдашів викликані селянськиммалоземеллям, вічними нестатками та темнотою. Саме ці причини породжують
взаємну заздрість, плітки, ворожнечу. Стара Кайдашиха й Мотря змагаються між
собою за верховенство в господарюванні, за кожну зроблену дрібницю. В цій битві
вони не зупиняються ні перед чим, знищуючи те господарство, за яке воюють.

Найбільше непокоїть усіх груша, яка росте намежі між городами.

Змальовуючи битву між Кайдашами, письменникзастосовує гоголівський прийом, що створює виразний комічний ефект, який
підсилюється контрастом між "високим" пафосним стилем і
дріб’язковістю зображуваних проблем.

Сміх у повісті поєднується з сумом та співчуттямдо селян-трудівників, які обкрадають своє життя дрібними інтересами. В останній
редакції сварка через грушу закінчується примиренням, оскільки дерево всохло. В
першій редакції стосунки в родині Кайдашів загострювалися, бо груша все більше
розросталася.

Письменник показав усю безвихідьдрібновласницьких відносин, що призводять до постійних сварок у родині.

Чи довіряти відгукам про курси іноземних мов?

Victor_Pasyk — Wed, 23 May 2018 12:52:10 GMT

Чи довіряти відгукам про курси іноземних мов?

Усього лише десятиліття тому при виборі курсів іноземних мов потенційний студент або його батьки довго радилися з рідними, друзями, знайомими, просили дати рекомендації й тільки після цього визначалися з уподобаннями. Кращим помічником було так зване «сарафанне радіо», яке сьогодні плавно перемістилось на простори Інтернету.

Інтернет – не найкращий порадник

Всесвітня павутина стала настільки всеосяжною, що без неї ми безсилі. За будь-якою порадою ми заглядаємо в пошукові системи й відправляємо запити не рідним і близьким, а пошуковим роботам, наївно вважаючи, що при видачі пошукових результатів знайдемо дуже багато корисного, почерпнемо всю інформацію про необхідні курси з найперших рук, тобто в тих, хто вже пройшов навчання, помацав, побачив, оцінив.

Але те, що відгуки про курси іноземних мов в Інтернеті в наші дні стали практично вирішальним фактором, що впливає на прийняття рішень, уже давно зрозуміли не тільки користувачі Інтернету, а й фахівці з маркетингу, навіть не найкращі.

Саме тому в Мережі з'явилось таке поняття, як псевдовідгуки або відгуки на замовлення, проплачені підприємцями в рамках рекламних кампаній, придуманих маркетологами.
Чи варто сліпо довіряти відгукам або краще зробити переоцінку цінностей? Чи можна однобоко підходити до питання оцінки? Звісно, ні! Віртуальний простір оманливий у багатьох напрямах, включаючи відгуки. Одне те, що про ті чи інші курси або школи іноземних мов пишуть тільки погано або тільки захоплено, повинно насторожити.

Звідки і які з'являються відгуки про курси

Кожний реальний або віртуальний проект, будь-який Інтернет-ресурс, курси іноземних мов, які стали широко відомі публіці, збирають відгуки про свою роботу. Вони можуть бути як розгромними, так і захопленими. З'являються вони різними шляхами, але лише один з них природний. У цю категорію входять відгуки, які пишуть самі клієнти.

Специфікою таких відгуків є те, що більшість їх має негативний характер. Пов'язано це з тим, що задоволені клієнти радіють своїм результатам, подумки дякують колишнім викладачам але при цьому активно рухаються вперед по кар'єрних сходах і не можуть виділити час на «дурниці», уважаючи, що курси й так гідні.

Їхня психологічна позиція очевидна: навіщо писати, якщо й так усе в порядку? Незадоволені клієнти теж специфічні із психологічної точки зору. Вони неодмінно висловляться із приводу курсів, але їхня негативна реакція найчастіше має типово суб'єктивний характер. Незадоволений чим-небудь студент одразу кидається писати відгук, щоб висловити свій гнів навіть у тому випадку, якщо сам же й був у чомусь неправий.

Сучасна сфера послуг розвивається в умовах жорсткої конкуренції, а в Інтернеті вона особливо гостра. Жоден конкурент не упустить випадку підняти власну репутацію й «підмочити» репутацію суперника. Відгуки – один з найпростіших способів для цього. Друга їх категорія – відгуки на замовлення. Вони діляться на дві підкатегорії:

негативні відгуки про конкурента;
позитивні відгуки в рамках власної рекламної кампанії.

При цьому, іноді підприємці розгортають такі дорогі антирекламні PR-кампанії проти конкурента, що на них іде більше коштів, ніж на просування власного продукту!

Як відрізнити відгуки на замовлення від справжніх

Багато курсів іноземних мов, відгуки про які з'являються із завидною регулярністю, лукавлять. Украй рідко витримується час між відгуками, а тому продукт на замовлення можна відрізнити за датами. Буквально за кілька днів в Інтернеті з'являється ціла серія негативних або хвалебних відгуків про курси іноземних мов.

Їх доручають писати, або просто розмістити вже написані позитивні відгуки зі своєї адреси, співробітникам, друзям, друзям друзів, які представляються колишніми студентами. На підставі позитивних заміток, залишених на своїх і чужих сторінках, курси з легкістю приписують собі титул кращих із кращих, пропонують «найнижчі ціни при найвищій якості та швидкості навчання» й так далі.

Усе це відбувається тому, що процес написання відгуків безконтрольний, а перевіряти твердження або наведені «статистичні» дані ніхто не візьметься. Зумівши відокремити «зерна від плевел», ви: освоїте мову і будете навчатися за кращими програмами в найкомфортніших умовах.

Довіряти чи перевіряти

Якщо ви замислилися про необхідність вивчити мову на високому рівні, а не просто спілкуватись нею в побуті, не варто орієнтуватись тільки на відгуки. Підхід до вибору навчального закладу повинен бути комплексним. Це означає, що вам доведеться:

бути присутнім на одному із занять і оцінити, як воно проходить;
зрозуміти, на що здатний викладач;
перевірити наявність дозвільних документів на навчання;
переконатися, що групи обмежені за кількістю студентів, а програми сертифіковані.

Це лише небагато що з того, що доведеться перевірити, задавшись метою знайти дійсно якісну пропозицію серед цілого списку аналогів.

Разом з тим зовсім відмахуватись від відгуків не варто. Серед них зустрічаються дійсно реальні, написані від душі й по суті. Курси із солідною репутацією та багаторічним досвідом не можуть не накопичити такі відгуки за роки якісної роботи. При цьому 1–2 негативних відгуки серед 10–15-ти позитивних не можна вважати ложкою дьогтю в бочці меду.

На курси іноземних мов приходять люди найрізноманітніші. Багато з них навіть спочатку не розуміють, чого чекати від навчання. Вони придумують собі райські кущі, а потім, розчарувавшись, виливають свій негатив на курси, де їх примушували не розважатись, а трудитись, де не застосовували 25-й кадр, а давали домашні завдання!

Існує ціла категорія студентів, які вважають, що, заплативши гроші за навчання, вони можуть на цьому заспокоїтись. Про все інше буде думати викладач. Він повинен вкласти знання в голову незалежно від лінгвістичних здібностей студента чи його бажання вчитись. Результат – незмінно негативний відгук.

Що таке добре і що таке погано?

Більшість користувачів Всесвітньої павутини традиційно підходять до оцінки проекту, основуючись на відгуках в Інтернеті, тобто середньостатистичний споживач буде вважати курси поганими, якщо про них написано погано, й хорошими, якщо про них пишуть добре. Насправді аксіома, що поганий відгук – це чиста правда, а хороший – твір на вільну тему, уже не працює.

До кожного ресурсу й кожного відгуку слід підходити із критичної точки зору. Якщо ми бачимо таке категоричне твердження, як «Жахливі курси, ніколи сюди не записуйтесь» або «Найкращі й жодні інші», заяви голослівні при всій їх категоричності. Людина, яка залишила такий відгук, з якихось причин не потрудилась підтвердити свій досвід. Як правило, такий відгук – просто «мантра», розрахована на легковірних, на те, що потенційний студент відразу ж подивиться або не подивиться в інший бік.

На подібні висловлювання однозначно не варто реагувати, а ось якщо попадається розгорнутий відгук з описом позитивного досвіду з легким нальотом критики та побажанням виправити те-то й те-то, очевидно, що писав його не «найманець». У цьому випадку достатньо оцінити ступінь критичності недоліку для вас особисто. Можна також зателефонувати на курси й уточнити в адміністрації, чи були вжиті заходи з даного питання і чи виправлені недоліки.
Таким чином, на відгуки про курси іноземних мов варто звертати увагу виключно в тому випадку, якщо вони підкріплені фактами, а не тільки містять емоційні фрази. Безумовно, ніхто із стовідсотковою впевненістю не скаже, що вищевказана «мантра» не написана дійсно реальними студентами, в яких просто було мало часу. Висновок і в цьому випадку очевидний: слід визначити для себе комплексний підхід до питання вибору курсів і робити його лише після того, як про них складеться повна картина.
Олена Котова

Гра «Аукціон»

Victor_Pasyk — Wed, 23 May 2018 12:51:20 GMT

Гра «Аукціон»

Перед початком кожному з учасників ведучий роздає по 10 жетонів і повідомляє, що їх можна обміняти на певний лот. Максимальна кількість лотів — 10, але вони можуть коштувати по-різному, тобто будуть лоти, ціна яких вища, ніж один жетон.

Якщо учасник використає всі жетони, він уже нічого не зможе купити. В одному лоті на продаж водночас виставляють дві цінності. Учасник може обрати одну з них або нічого не купити. Назву того, що він готовий купити, він пише на жетоні й відкладає як використаний. Свій вибір потрібно робити швидко. Перехід до наступного лота означає, що попередній знято з торгів. Після того як ведучий пояснив правила, називають пари лотів, виставлених на продаж. Асистенти з-поміж учасників стежать за ходом гри.

Після завершення «Аукціону» доцільно дати учасникам змогу висловити свої почуття, думки, асоціації, пов'язані з покупками, запитати, чи вони сумнівалися щодо правильності вибору.

У заключному коментарі ведучий звертає увагу на те, що ситуації вибору життєвих цінностей досить різноманітні й часом є дуже складними. Для будь-якої людини, зокрема лідера, надзвичайно важливо навчитися робити вибір і нести за нього відповідальність.

Перелік лотів

1. Квартира в центрі міста або приватний будинок (1 жетон)

Автомобіль (остання модель) (1 жетон)

2. Відпочинок у будь- якому куточку планети протягом одного місяця з найкращим другом (2 жетони)

Підвищення по службі (2 жетони)

3. Стрімка політична кар'єра (2 жетони)

Можливість постійного самовдосконалення (2 жетони)

4. Щаслива сім'я (2 жетони)

Підприємство, що дає високі прибутки (2 жетони)

5. Чиста совість (3 жетони)

Світова слава (3 жетони)

6. Спокій (2 жетони)

Успіх за будь-якою ціни (2 жетони)

7. Матеріальне благополуччя (1 жетон)

Повага і визнання однодумців (1 жетон)

8. Керувати і розпоряджатися (2 жетони)

Працювати в команді (3 жетони)

9. Випадкова стрімка кар'єра (2 жетони)

Поступове сходження до успіху, самовдосконалення (2 жетони)

10. Додаткові роки життя (3 жетони)

Безболісна смерть, коли настане час (2 жетони)

Гра-самоаналіз «Хто я?»

Victor_Pasyk — Mon, 28 Jul 2014 20:48:01 GMT

Гра-самоаналіз «Хто я?»

Гра,що дає змогу презентувати себе як особистість, свої індивідуальні особливості.

Учні записують на папірцях 10 відповідей на запитання «Хто я?». Потім охочі зачитують власні характеристики.

Гра «Паркан ідей»

Victor_Pasyk — Mon, 28 Jul 2014 20:45:52 GMT

Гра «Паркан ідей»

Призначенадля розроблення пропозицій щодо можливих сфер застосування лідерських здібностей у повсякденному житті та навчанні.

Інструкція. Пропонуємо кольоровіпапірці, на яких слід написати, у яких життєвих ситуаціях можна застосувати ваші лідерські здібності. У яких сферах ви хотіли б їх проявити? Наприклад, це може бути організація певного свята, акції, проведення виховної години замість класного керівника чи разом із ним, видання газети на актуальну тематику в школі тощо.

Пропозиції кріплять на «Паркан ідей», озвучують.

Гра «Правила поведінки лідера»

Victor_Pasyk — Mon, 28 Jul 2014 20:43:32 GMT

Гра «Правила поведінки лідера»

Учні отримують заздалегідь заготовлені «Правила поведінки лідера». Не підглядаючи у готовий текст, вони повинні самостійно скласти кожен свої
«Правила»із семи пунктів. Після виконання учні зачитують свої думки та обговорюють їх.

Потім один з учасників зачитує заготовлений текст, інші доповнюють, коментують, надають пропозиції. Правила поведінки лідера

Доводити справу до кінця.

Пропонувати зміни, аргументуючи їх.

Зосереджуватися на результатах, не наголошувати на своїх заслугах.

Не пасувати перед складними завданнями.

Постійно спілкуватися, надихаючи, впливаючи, за потреби критикуючи.

Уміти слухати інших.

Не ображати молодших і слабших.

Взаємна характеристика «Дзеркало»

Victor_Pasyk — Mon, 28 Jul 2014 20:41:07 GMT

Взаємна характеристика «Дзеркало»

Взаємну характеристику проводять у письмовій формі, маючи за мету продемонструвати учням їх переваги і вади, побачені очима інших. Для цього кожному пропонують заготовку — аркуш, поділений навпіл. Одна частина — «Похвальна грамота», друга — «Поради». Кожен учень унизу записує своє прізвище, ім'я або псевдонім, за яким він працює в групі.

Ведучий збирає аркуші й роздає їх у довільному порядку. Кожний отримує аркуш з іменем іншого члена групи.

Інструкція. Ви тримаєте папірець, підписаний вашим товаришем. У «Похвальній грамоті» напишіть ті риси лідера, за які слід було б його відзначити, а в «Порадах» — у тактовній формі пораду, яку можна дати щодо вад його характеру. Зауваження не повинні стосуватися зовнішності чи якихось особистих проблем. Після виконання роботи загортаєте свій запис і передаєте сусідові праворуч. Аркуш має обійти все коло і повернутися до вас. Наприкінці вправи за бажанням учасників характеристики
зачитують. Хто не готовий до того, щоб «колективний портрет» зачитувати вголос, отримує його особисто.

Гра «Вихід із проблемних ситуацій»

Victor_Pasyk — Mon, 28 Jul 2014 20:38:31 GMT

Гра «Вихід із проблемних ситуацій»

Учасникам пропонують для розгляду низку проблемних ситуацій із повсякденного життя. Учні аналізують їх, висловлюють власне бачення ситуації, шляхи виходу з неї, пропонують стратегію дій лідера у таких умовах.

Ситуація № 1
До класу завітала молода вчителька. Частина учнів поводиться зухвало і намагається «зірвати» урок. Якими є ваші дії?

Ситуація № 2
Дехто з вашого оточення спробував грати в автомати, і йому це сподобалося. Він продовжує азартно грати далі. Якими є ваші дії?

Ситуація № З
Ви отримали незадовільну оцінку, і однокласники почали сміятися з цього. Якими є ваші дії?

Ситуація № 4
Один з ваших однокласників пліткує про вас. Ви...