Жили раз миш і жаба. Вони були собі щирими приятелями. Раз каже жаба: 

— Нині буде весілля на тамтому боці ставу. Підемо туди. 

Миш налякалася та тихцем сказала, що вона не вміє плавати. 

— Е, це дурниця! — відповіла їй жаба.— Я зав'яжу тобі мотузок довкола шиї та перетягну тебе через воду. Лише не бійся! 

Миш повірила жабі та дала все з собою зробити. Так-то зачали вони мандрівку. Та коли знаходилися посеред ставу, налетів туди великий птах. Схопив миш і проковтнув її. Потім побачив жабу, що звисала на шнурку. Схопив і жабу та з'їв і її. Жаба мала ще настільки часу, щоб з плачем сказати голосно: 

— Ах, коби-то я була не зав'язала моїй приятельці мотузка на шию. 

Отже, нехай ніхто не дозволить зав'язувати собі шнурок на шию. Хоч би це хотів зробити навіть найліпший приятель і навіть у найкращім намірі!..