| Victor_Pasyk | Дата: Понеділок, 17.06.2013, 22:24:38 | Повідомлення # 1 |
 Активіст
Група: Адміністратор
Повідомлень: 226
Статус: Offline
| Інтерактивні методи навчання на уроках фізики
Інтерактивний методичний підхід. Інтерактивний («inter» — це взаємний, «act» — діяти) означає взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-ким! Іншими словами, інтерактивні методики навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної й комунікативної діяльності, упродовж якої учні виявляються залученими в процес пізнання, мають можливість розуміти й рефлексувати з приводу того, що вони знають і над чим міркують. Місце вчителя в інтерактивних уроках найчастіше зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей уроку. Він же розробляє план уроку (як правило, це сукупність інтерактивних вправ і завдань, у ході роботи над якими учень вивчає матеріал).
Таким чином, основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи і завдання, що виконуються учнями. Принципова відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних у тому, що в ході їх виконання не тільки і не стільки закріплюється уже вивчений матеріал, скільки вивчається новий. Крім того, інтерактивні вправи і завдання розраховані на так звані інтерактивні підходи. У сучасній педагогіці накопичений найбагатший арсенал інтерактивних підходів, серед яких можна .виділити такі:
1. Творчі завдання.
2. Робота в малих групах.
3. Навчальні ігри (рольові ігри, імітації, ділові ігри й освітні ігри).
4. Використання суспільних ресурсів (запрошення фахівця, екскурсії).
5. Соціальні проекти й інші позааудиторні методи навчання (соціальні проекти, змагання, радіо і газети, фільми, спектаклі. виставки, презентації, пісні і казки).
6. Розминки.
7. Вивчення й закріплення нового матеріалу (інтерактивна лекція, робота з наочними приладами, відео- й аудіоматеріалами, «Учень у ролі вчителя», «Кожний
. навчає кожного», «Мозаїка» («Ажурна пилка»), використання питань, Сократичний діалог).
8. Обговорення складних і дискусійних питань і проблем («Займи позицію (щкала думок)», ПОПС-формула, проективні технікиу «Один — удвох — усі разом», «Зміни дозвдію», «Карусель», «Дискусія в стилі телевізійного шоу», дебати, симпозіум).
9. Розв’язання проблем («Дерево рішень», «Мозковий ппурм» і «Аналіз казусів», «Перегоаориімедіація»).
Під творчими завданнями ми будемо розуміти такі навчальні завдання, що вимагають від учнів не простого відтворення інформації, творчості, оскільки завдання
містять більший чи менший елемент невідомості і мають як правило, кілька підходів.
Творче завдання складає зміст, основу будь-якого інтерактивного методу. Довкола нього створюється атмосфер відкритості пошуку. Творче завдання (особливо практичні близьке до життя учня) надає навчанню сенсу, мотиву учнів. Невідомість відповіді і можливість знайти сво власне «правильне» рішення, засноване на особистом персональному досвіді ї досвіді Свого колеги, друп дозволяють створити фундамент для співробітництвг співнавчання, с пілкування всіх учасників освітньог« процесу, включаючи педагога.
Вибір творчого завдання сам по собі є творчим завдання: для педагога, оскільки потрібно знайти таку ситуацік що відповідала б таким критеріям:.
• не має однозначної й односкладової відповіді або розв’язання;
• є практичною і корисною для учнів;
• пов’язана з життям учнів;.
• викликає інтерес в учнів;
• максимально служить цілям навчання.
Якщо учні не звикли працювати творчо; то слід поступово вводити спочатку прості вправі, а потім дедалі більп складні завдання.
Робота в малих групах — це одна із найбільш популяр них стратегій, тому що вона дає всім учням (у тому числ й сором’язливим) можливість брати участь у роботі практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема уміння активно слухати виробляти спільну думку, розв’язувати розбіжності, ще виникають). Усе це часто буває неможливо у великому колективі. Робота в малій групі — невід’ємна частиш багатьох інтерактивних методів, наприклад таких, яі «Мозаїка», дебати, суспільні слухання, майже усі види імітацій ін. Дані нижче рекомендації мають загальник характер і можуть бути застосовані до будь-якої форми роботи в малій групі.
У той же час робота в малих групах потребує багато часу цією стратегією не можна зловживати. Групову роботу варто використовувати, коли потрібно вирішити проблему, яку учні не можуть вирішити самостійно. Якщо - витрачені зусилля і час не гарантують бажаного результату, краще вибрати метод «Один — удвох — усі разом» для швидкої взаємодії.
Починаючи групову роботу, не слід поспішати. Якщо у вас чи в учнів ніколи не було досвіду роботи в малих групах, можна організувати спочатку пари. Приділіть особливу увагу учням, що важко пристосовуються до роботи в невеликій групі. Коли учні навчаться працювати в парі; переходьте до роботи в групі, що складається з трьох учнів. Як тільки ви переконаєтеся, що ця група здатна функціонувати самостійно, поступово додавайте нових учнів. Намагайтеся не включати в малу групу більше п’яти чоловік.
Досвічені методисти рекомендують утворювати групи з різнорідним складом учнів, включаючи туди сильних, середніх і слабких учнів, юнаків і дівчат, преставників різних культур соціальних прошарків і т.ін. У різннорідних групах стимулюються творче мислення й інтенсивний обмін ідеями.
Учні проводять більше часу; представляючи свою точку зору, можуть обговорити проблему більш детально й учаться різнобічно розглядати питання. У таких групах виробляються більш конструктивні взаємини між учасниками.
Способи розподілу учнів по групах
Існує безліч способів розподілу учнів по, навчальних групах. Можна заздалегідь скласти список груп і вивісити його, указавши місце збору кожної групи. У цьому випадку ви контролюєте склад групи.
Найбільш простий спосіб довільного розподілу — попросити учнів розрахуватися «на перший—другий...» за кількістю груп. Після розрахунку перші номери утворять першу групу другі — другу і так далі. Замість номерів можна . використовувати кольори, пори року країни і т. ін.
Ще один спосіб — за позицією (чи бажанням) учнів.
Збереження стабільного складу групи протягом досить тривалого часу сприяє досягненню учнями майстерності під час групової роботи. У той же час зміна складу групи дозволяє всім учням попрацювати з різними людьми і дізнатися їх.
Розподіляйте ролі усередині груп. Під час роботи в малій групі учні можуть, виконувати такі ролі:
• фасилітатор (посередник-організатор діяльності групи);
• реєстратор (записує результати роботи);
• доповідач (доповідає результати роботи групи всьому класу);
• журналіст (ставить уточнюючі питання, що допомагають групі краще виконати завдання, наприклад ті питання, що могла б поставити інша сторона під час дискусії чи судового слухання);
• активний слухач (намагається переказати своїми словами те, про щолільки-но говорив хтось із членів групи, допомагаючи сформулювати думку);
• спостерігач (спостерігач аналізує ефективність роботи групи і може виставляти оцінки бао бали кожному учаснику групи);
• хронометрист (стежить за часом, виділеним на виконання завдання).
Можливі й інші ролі. Розподіл ролей дозволяє кожному учаснику групи активно включитися в роботу. Якщо труна зберігає стабільний склад протягом тривалога часу, учнів варто змінювати за ролями.
Організовуючи групову роботу, звертайте увагу на такі 5 аспекти: переконайтеся, що учні мають знання й уміння, необхідні для виконання групового завдання. Нестача знань незабаром дасться ознаки — учні не стануть докладати зусиль для виконання завдання.
Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більше однієї чи двох, навіть дуже чітких, інструкцій заодин раз. Запишіть інструкції на дошці і (чи) картках.
Надайте групі достатньо часу для виконання завдання. Придумайте, чим зайняти групи, що впораються із завданням раніше за інших.
Групова робота повинна стати правилом не радикальним, одиничним відступом від традиційної практики заснування пасивних методів навчання. У той же час не слід використовувати малі групи в тих випадках, коли виконання завдання вимагає індивідуальної роботи.
Подумайте про те, як ваш метод заохочення/оцінки впливає на використання групової роботи. Забезпечте надання групових нагород за груцові зусилля.
Будьте уважні до питань внутрішньогрупового керування. Якщо один з учнів має відзвітувати перед классом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідачки . Намагайтеся також звертати увагу на те, як дотримуються права кожного члена групи.
Будьте готові до підвищеного, робочого шуму, характерного для методів спільного навчання.
У процесі формування груп уникайте ситуацій, пов’язаних із «навішенням ярликів» на учнів і на групу в цілому. Як правило, бажано створювати різнорідні групи.
Готуючи завданря для роботи в малих группа продумайте очікувані навчальні результати кожної групи.
1. Як правило, завдання слід повідомити всій аудиторії до поділу на групи.
2. Обговоріть з учнями, чи зрозуміле їм завдання.
3. Виробіть (чи нагадайте) правила роботи в групах.
Вище ви ознайомилися з характеристикою таких, поширених інтерактивних підходів, як творчі завдання і робота в малих групах. Назви інших підходів говорять самі за себе. Нижче орієнтовно наведена одна з найпоширеніших структур інтерактивного уроку, названа схемою Колба:
1. Мотивація й оголошення нової теми — 10 % часу від загальної тривалості уроку.
2. Закріплення (повторення) пройденого — 20.% часу від загальної тривалості уроку.
3. Вивчення нового матеріалу — 50 % часу від загальної тривалості уроку.
4. Оцінювання — 10 % часу від затн гривалості уроку.
5. Підбиття підсумків уроку (дебрифінг, рефлексія) — 10 % часу від загальної тривалості уроку.
Часовий розподіл уданій схемі можна вважати умовним, учитель може на власний розсуд і залежно від особливостей уроку продовжувати чи скорочувати ті чи інші етапи уроку, однак бажано, щоб усі перераховані якісні етапи уроку зберігалися.
Пояснімо кожен якісний етап уроку більш розгорнуто.
Мотивація - початковий етап уроку, покликаний сконцентрувати увагу учнів на досліджуваному матеріалі зацікавити їх, показати необхідність чи користь вивчення матеріалу. Від мотивації багато в чому залежить ефективність засвоєння учнями навчального матеріалу.
Закріплення - важливий етап уроку, що не тільки підвищує ефективність засвоєння матеріалу в цілому, зацікавленість учнів послідовну логічну структуру знань і методів, що застосовуються у даному предметі, а не розрізнений розсип інформації.
Вивчення основного матеріалу - головний цільовий етапа уроку на якому учні безпосередньо одержують нові знання. На цьому етапі, як уже було сказано вище, учитилем повинні бути підібрані завдання, під час виконання яких учні одержують необхідні знання, навички й уміння. Добираючи завдання, учителеві бажано також приказку: «Я чую і забуваю, я бачу і розумію».
Оцінювання - важливий стимулюючий компонент уроку, Оцінювання має бути, гнучким, наочним, неупередженим і справедливим. Тільки в цьому випадку воно буде діяти як стимулятор, в іншому випадку воно може послужити основною причиною відторгнення учнем предмета і зниження зацікавленості під час його вивчення, тому тут треба бути особливо обережним, застосовувати методи колективного оцінювання , само оцінювання, командного оцінювання тощо.
Дебрифінг – підбиття підсумків уроку. Заключний етап уроку, на якому зазвичай вчитель запитує, що сподобалося на уроці, що – ні побажання, зауваження і зрештою узагальнює пройдене і спонукає до подальшого самостійного і більш глибокого вивчення матеріалу
|
| |
| |
